Щороку на ринку туристичного спорядження з’являються технологічні новинки, що здатні зробити похід ще комфортнішим та легшим для туриста. Але попри наявність надлегких наметів, супер зручних і теплих килимків та затишних спальників, колиби та туристичні притулки не втрачають своєї актуальності. Мережа комфортних туристичних притулків особливо розвинута та популярна у Європі – в Татрах та Альпах. Ця багатовікова традиція збереглась там від самих початків мандрівництва.

Топ 10 колиб для ночівлі в Карпатах

Карти для подорожей

Натомість в Україні туристи переважно користуються колибами. Принаймні так в туристичних колах прийнято називати невеликі дерев’яні будиночки у яких можна переночувати на полонинах Карпат при потребі. Звісно, виглядають вони не так, як у Європі та все ж, варто розділяти ці хатинки на власне колиби та туристичні притулки.

Перше – це, зазвичай, господарські споруди місцевого населення (пастухів), що тимчасово (сезонно) є вільними для відвідування та ночівлі. Водночас хатинки, що спеціально споруджені адміністрацією заповідників чи іншими туристами з рекреаційною метою варто називати “туристичними притулками”, навіть якщо за виглядом вони мало відрізняються від колиб пастухів.

Хоч зима вже календарно закінчилась, проте сніг в горах протримається ще кілька місяців. За таких умов – набагато приємніше та зручніше заночувати в теплій хатині серед гір, ніж в найлегшому наметі. Тож у цій статті ми розповімо про найпопулярніші колиби і притулки Українських Карпат.

Інтерактивна мапа колиб

1. Колиби на Кукульських полонинах

Деякі хатинки не такі облаштовані. Тут можуть бути шпари між дошками в стінах, трохи перехняблений дах. Але все одно в них можна заночувати. Чудовий варіант для походу в холодний період року, адже не потрібно витрачати час на встановлення намету. Це мабуть єдиний хребет в Карпатах куди можна піти взимку без намету зовсім – його не потрібно нести навіть, як запасний варіант – адже до якоїсь з колиб ви неодмінно дійдете.

Сам хребет має широкий пологий гребінь без лавинонебезпечних ділянок, зручний по добиранню – чудовий варіант для початківців у сфері зимового мандрівництва.

Варто пам’ятати, що всі ці будиночки – колиби пастухів, а не повноцінні туристичні притулки, тому скористатись їх гостинністю можна лише в зимовий період. Приблизно з початку травня і до середини листопада вони зайняті місцевим населенням, яке виходить «на літування» в полонину…

За одним виключенням. Полонина Борсучня знаходиться дещо далі від хребта, проте працює цілорічно, не лише як класична полонина, де тримають худобу і роблять будз та бринзу, але і як туристичний притулок. Сюди ви можете прийти у будь-яку пору року і на вас тут чекатиме тепла хата і приємне товариство когось із Саманюків – родини, яка володіє цією полониною. Тут можна комфортно виспатись, скуштувати традиційних страв, посушити речі коло печі. Можна просто приїхати зі своїми друзями і пожити кілька днів. За все це господарі попросять помірну плату, часто в форматі free donation, яку вкладуть у розвиток господарства, культури і традицій краю.

2. Туристичний притулок під Говерлою

Невелика хатчинка притулилась під самою вершиною найвищої гори в Україні. Це будиночок Карпатського Біосферного Заповідника (КБЗ), яким опікується Товариство «Карпатські Стежки». Тут можна затишно випити чай з термоса перед чи одразу після штурму вершини, на крайній випадок – навіть заночувати. Проте хатинка зовсім маленька, пічки в ній немає.

Будьте готові, що температура всередині така ж, як знадвору, лише трохи більше місця, ніж в наметі і не потрібен час на облаштування табору. Проте, якщо маєте хоча б годину-півтори в запасі – раджу спуститись нижче на КП заповідника. Хатинка, в якій влітку живуть працівники заповідника і туристичний притулок, що побудований поруч – відкриті для відвідувачів протягом цілої зими. Влітку біля КП можна поставити намет, або заночувати в притулку за помірну плату.

3. Притулок на полонині Роґнєска

Любителі мандрувати Чорногорою, включно з горою Петрос у маршруті, добре знають про цю невеличку хатинку серед живописного краєвиду.  Хатка належить знову ж таки КБЗ, доглядають та ремонтують товариство «Карпатські стежки». В хаті лише одна кімната, де з дощок збита велика лежанка, а в кутку притулилась маленька пічка. Завдяки пічці популярна серед «зимових» туристів. Тут можна заночувати перед підйомом на вершину Петроса, та насолодитись краєвидами навколо. Відчинена у всі сезони. Сюди в зимовий період найкраще підніматись з сіл Видричка чи Богдан Рахівського району.

4. Колиба на полонині Ґаджина

В теплий період року – це пастуша колиба-хата, розташована в льодовиковому карі на Чорногорі. Популярна серед туристів взимку, особливо через наявність пічки. Рекомендуємо завітати сюди, не залежно від сезону. Адже підйом на полонину надзвичайно пологий і приємний, краєвиди незабутні, а найголовніше – місце легендарне.

За переказами та легендами – саме в Ґаджині перебував зими, переховуючись від військових загонів славнозвісний ватажок опришків Олекса Довбуш. Про це свідчать і цікаві пам’ятки природи розташовані неподалік. На фото вище, у верхній частині кару, видно Довбушевий стіл (велетенський монолітний камінь) та Довбушеву криницю (мальовниче джерело зі студеною водою). А справжні поціновувачі культури карпатського краю можуть вирушити на пошуки Довбушевого сідця – скелі з западиною схожою на крісло, на якому кажуть часто любив сидіти сам Довбуш і планувати свої походи. Але відразу повідомимо, що шлях на Довбушевий сідець досить захаращений, напевно як і сотні років тому, то ж дістатись туди буде не так легко. І навіть втрапивши на потрібну галявину, розшукати саме ту скелю, буде завданням, що під силу лише справжнім опришкам!

Окрім Довбуша, Ґаджину, як стратегічне місце для притулку ще у 1879 році оцінили поляки, збудувавши перший туристичний притулок, який, на жаль, до наших днів не зберігся. Але згідно з даними істориків, був досить схожий на колибу, яка зараз є на полонині. В теплий сезон у пастухів можна придбати молоко та сир, неподалік є місця для наметів.

5. Притулок на полонині Лисича 

Ще одна мальовнича хатинка, що утримується Карпатським Біосферним Заповідником та Товариством «Карпатські стежки». Розташована у верхній частині полонини Лисичої і популярна серед туристів у всі пори року. Серед значних її переваг – наявність пічки, та стратегічне розміщення. До колиби можна дістатись з села Ділове за один ходовий день. Звідси можна продовжити подорож Мармароським хребтом, аж до гори Стіг, або сходити в радіальну мандрівку на вершини Піп Іван Мармароський, Петрос Мармароський чи Берлебашку.

Щоб ви не обрали, варто завчасно подати заявку на дозвіл проходження прикордонною територією на електронну адресу Мукачівського прикордонного загону, і після цього – зареєструватись на прикордонній заставі у селі Ділове перед підйомом.

Краєвиди Мармаросів, які ще часто називають Гуцульськими Альпами, справді суттєво відрізняються від інших хребтів українських Карпат. А назву свою хребет отримав від мармуру, який тут видобувають і досі (дорогою з села Ділове на полонину Лисичу будете проминати каменоломню). Цим хребтом проходить кордон України та Румунії, тож це може бути своєрідною фішкою походу – пройтись кордоном. Також на вас чекають мальовничі краєвиди на Чорногору з одного боку і на Румунські гори з іншого.

Увага! Наявність закордонного паспорту або візи, не дає вам права на перетин кордону і заглиблення на румунський бік. Для цього вам потрібно перетинати кордони у відповідних місцях!

6. Колиби на полонині Скупова

Маловідома полонина невеликого хребта, який належить до Гринявських гір, а розташований відразу над дорогою, яка веде з с. Верховина в с. Зелене. Полонина Скупова розташована в центрі однойменного хребта, який в свою чергу, сполучений з хребтом Кринта. Цікава тим, що неподалік можна оглянути, так звані, Угорські скелі – велике згромадження скель загадкових форм, які розташовані серед лісу. Піднятись сюди можна за кілька годин з сіл Пробійна, Голови чи Зелене.

Зараз цю полонину утримує місцевий житель з села Голови. Взимку відкрита менша хатина в якій є хороша пічка та багато спальних місць. Переважно функціонує в холодний період року, як мисливський притулок, але туристи можуть заночувати тут також. Поруч є більша споруда. Недавно місцеві розповідали, що влітку вона буде функціонувати, як готель для туристів з наявною електрикою і окремими кімнатами. Також діє традиційне полонинське господарство. Найкраще податись сюди влітку, коли все буде зеленим, а краєвид навколо особливо мальовничим.

7. Притулок на полонині Гича

Розташована глибоко серед гір, приблизно посередині між озером Синевир, Яйком Ілемським і Торуньським перевалом. Невеличка хатинка, що може прихистити туристів взимку і влітку. На відміну від полонини на Скуповій, яка розташована зовсім близько до цивілізації, ця колиба, навпаки – в самому серці диких гір. Чудово підійде для тих, хто вирушить досліджувати Ґорґанські нетрі на декілька днів. Суттєвою перевагою є власне її віддаленість та «загубленість» – чудове місце для єднання з природою і відпочинку від цивілізації.

8. Колиби на полонині Хом’яків

Зручно розташована полонина, популярна серед зимових туристів, які люблять «збігати» в гори на вихідні. Сюди можна піднятись від водоспаду Гук навіть за короткий зимовий день, переночувати, а вранці вирушити на вершини гір Хом’як або Синяк (залежно від кількості часу).

Якщо оберете підйом на гору Синяк, звідти можна буде спуститись на відомий гірськолижний курорт Буковель. Саме тому цей маршрут особливо популярний взимку. Зручне добирання до точок старту та фінішу і порівняно невеликі відстані між ключовими точками дозволяють активно провести зимові вихідні, навіть попри короткий світловий день. Влітку тут випасають худобу та роблять сир, тож не залежно від пори року, ця локація буде не зайвою на шляху мандрівників.

9. Туристичний притулок Плісце

Полонина Плісце – одна з найстаріших туристичних локацій для ночівлі в Карпатах. Перший туристичний притулок в улоговині між Грофою та Паренками був споруджений ще 1935 року Українським туристично-краєзнавчим товариством «Плай». На жаль, ця невелика дерев’яна хатинка була знищена під час Другої Світової війни. Потім на цій полонині розпочали будувати новий притулок. Будівництво якого тривало довгий час, аж нарешті постав в сучасному вигляді. Зараз його доглядає Товариство «Карпатськиі Стежки». Останнім часом тут провели реконструкцію, утеплили приміщення, встановили металеві пічки. Неподалік від притулку чудове джерело. Вдале розташування в мальовничій місцині, серед гір, на одному з найпопулярніших туристичних маршрутів та існування вже майже сто років гарантує, що ви неодмінно втрапите в притулок «Плісце» в одному зі своїх походів!

10. Явірник – зразковий туристичний притулок

Наостанок хочеться розповісти про притулок і людей, якими справді варто пишатись, брати за приклад, та втілювати подібні проекти в життя. Притулок на хребті Явірник – це ще один спадок, який дістався сучасному поколінню від добре розвиненої туристичної інфраструктури передвоєнного часу. В ті часи притулки споруджували своїм коштом різноманітні туристичні асоціації, організації і клуби. Загальна ідея була в тому, щоб з невеликим наплічником можна було перейти через всі Карпати, ночуючи у вигідних місцях у зручних будиночках, не обтяжуючи себе наметами (які тоді були в рази важчі і більш громіздкі) чи іншим таборовим спорядженням (казанами, сокирами, пилами і т. д.).Притулок на Явірнику у 1936 році спорудив Чеський Туристичний Клуб (оскільки ця частина Карпат на той час входила до Чехо-Словаччини). Загалом в Карпатах на сучасній території України з кінця 19 століття і до початку Другої Світової Війни було споруджено 17 туристичних притулків чеською владою, та ще 56 притулків і туристичних станцій в горах, та гірських селах – польською владою. З усього цього надбання до наших днів в робочому стані зберігся лише притулок на Явірнику.

Ця будівля пережила Другу Світову війну, з незначними перебудовами притулок активно використовувався в радянський час для різноманітних походів вихідного дня гуртків туризму з Ужгорода, також його полюбляли звичайні туристи.  Проте з часом притуок занепав. Фундація “Карпатські стежки” розпочала відновлення притулку в 2001 році і восени 2008 року він був відкритий. На жаль у 2015 році на Явірнику трапилась пожежа під час якої згоріли всі дерев’яні конструкції, проте зберігся кам’яний фундамент. Переважно на такій ноті історії притулків в Карпатах, на жаль, закінчувалися. Але не для Явірника.

На щастя, товариство Карпатські Стежки не покинули притулок після пожежі та взялись за відновлення. За декілька років важкої праці ми побачили на попелищі зразковий туристичний притулок. Хлопці відновили його історичний вигляд, встановили нові вікна, перекрили дах, додали сонячні панелі – тож притулок має світло та є автономним. Всередині зробили ремонт, закупили меблі. Зовсім скоро основні роботи в притулку будуть завершені і він стане доступним для відвідувачів. Найновішу інформацію ви можете знайти на офіційній сторінці притулку у Facebook.

На завершення хочеться нагадати – не залежно від того де ви організовуєте ночівлю під час мандрівки: в колибі пастухів, в туристичному притулку чи розкладаєте намет на галявині – залишайте, будь ласка, це місце після себе чистішим, ніж воно було до вас. Найкраще забирати з собою не лише своє, але і чуже сміття . Обережно поводьтесь з вогнем, адже відомий не один випадок в Карпатах коли мандрівники, що йшли з надією втрапити до колиби, щоб зігрітись і зручно переночувати, знаходили там лише попелище.

Також, за можливості старайтеся залишати дрова для прийдешніх поколінь в колибі. Не відомо хто і за яких обставин прийде в це місце після вас, можливо невелика купка сухих заготовлених дров комусь дуже допоможе.

Мандруйте сміливо!