Усі, хто побував у Таїланді напевне здивовані такою назвою розповіді, адже цю країну вважають їстівнною меккою Азії. І справді, Таїланд просто бурлить їжею! Окрім традиційних ресторанів та забігайлівок, тут готують смачнющі страви просто на вулиці, повітря пахне гострим чилі та лаймом, а на базарах гори фруктів, зелені та свіжої риби. Годувати, здавалось би, можна будь-кого, але якщо дитині вісім місяців, і в її раціоні лише п’ять овочів, чотири крупи та яблуко, то таке завдання здається не легким.

Я довго розглядала фотографії базарів з нашої давньої поїздки в Азію, намагаючись знайти там кабачок, моркву чи капусту, які вже були в раціоні Яринки. Також я розуміла, що навряд чи ми знайдемо там гречку чи вівсянку, але була певна, що рис буде всюди. “На рисі три тижні протягнемо!”, – заспокоював мене чоловік.

 

Перший тест на правильну підготовку до такої мандрівки проходимо ще в Борисполі. З собою в дорогу ми взяли три дитячі каші (то з переляку, достатньо було б і однієї). Загалом Яринка вдома їсть звичайні каші, які ми варимо на всю сім’ю, тому порохоподібний дитячий варіант не викликає в неї багато ентузіазму. Я додаю яблуко, і Яринка погоджується їсти. Кілограм українських яблук також зібрався в подорож із нами.

 

Є різні теорії щодо того чи потрібна вода дитині, яка на грудному вигодовуванні. Мені здається, що при різкій зміні клімату на тропіки, і якщо дитина хоче пити, то воду варто давати. Ми брали з собою горнятко-непроливайку, або просто наливали у склянку. Воду купували в пляшках. І для дитини, і для себе.

 

На дві доби дороги ми беремо також пюре в банках. З ними в нас досвіду не було, тому я купила всі види по одній штуці, і ми два тижні перед поїздкою робили тест драйв. Яринка переважно хоче ложку до рота нести сама, і на годування не погоджується. Тому критерієм було, щоб пюре було достатньо густе. Найкращими в цьому плані виявились яблучне та м’ясні пюре. М’ясо таким чином несподівано було введено нами в прикорм. До речі, Катарські авіалінії пропонують пюре для дітей на борту, проте в складі можуть бути продукти, які ще не знайомі дитині.

 

Силіконовий слюнявчик, що ловить їжу, виявився дуже помічним і навколо Яринки було більш-менш чисто. Його також легко було помити чи протерти. Другою незамінною штукою став тотсіт, кусок шмати, вагою 100 г, якою можна прив’язати дитину до будь-якого крісла. На фото Яринка пробує паляницю під час пересадки в Катарі.

 

Андрій був правий, рис, особливо свіжий, гарячий та дуже смачний є в кожній, навіть найменшій забігайлівці. Відповідно він став традиційним сніданком Яринки.

 

До рису ми частенько додавали банан, який можна було замовити абсолютно всюди. Банан, власне був тією першою їжею, яку спробувала Яринка ще раніше, в Шрі-Ланці, і досі його дуже любить.

 

А от обід виглядав майже завжди ось так. Абсолютно всюди легко було замовити броколі, картоплю та моркву.

 

Овочі Яринка звикла їсти потовчені виделкою, а також вона часто просить шматочки, аби жувати їх самостійно. Для нас було несподівано, що в Азії овочі варять дві хвилини, відповідно вони доволі тверді. Я часом просила поварити 5 хв, бо чотирма зубами не так просто жувати 🙂

Кілька разів траплялись казуси. Наприклад в одному кафе овочі зблендували, я попросила зварити нові, а потім ті нові ще попросила доварити кілька хвилин. Всі наші забаганки привітний таєць сприйняв гідно 🙂

 

Невдовзі ми віднайшли також такий чудо овоч, як таїландський гарбуз. Він чомусь рідко траплявся в кафе, тому ми придбали його в магазині, щоб варити самостійно або приносити з собою шматок, щоб нам зварили.

 

Зварили гарбуз ми за допомогою ось такої штуки. Перед поїздкою ми вивчили різні варіанти маленьких мультиварок і роздумували  про варіант взяти з собою. Проте потім вирішили, що простіше купити на місці. В супермаркеті tesco, по приїзді, ми знайшли ось таку чудо-рисоварку, вагою 600 г, фірми Sharp. Ми з цікавості один раз зварили овочі самостійно, все вдалось. Але звісно ми лінувались це робити щодня, якщо так легко було замовити їжу дитині разом із своїм обідом.

Окрім цього ми брали з собою пальник, купити балон до якого виглядало складнішою задачею, аніж купити рисоварку. Пальник, та банячки до нього, так і пролежали на дні нашого рюкзака.

 

А на вечерю було пиво 🙂 Хоча пиво замовляв Андрій, склянки також принесли і нам з Яринкою 😉

 

Можливо хтось подумає, що це надто небезпечно годувати таку малу дитину в кафешці, причому з чужих тарілок. На нашу думку, якщо їжа свіжа та гаряча – це безпечно. Більше того, знайомство з новими бактеріями мало б укріплювати імунітет. Після того як Яринка всюди повзала і побавилась готельним віником, щодо харчування в кафе, ми цілковито розслабились.

 

Ось так виглядав наш пакунок для походу в кафе. Слюнявчик, вологі серветки, маленька ложка. Для цього чудово пасував прозорий гермомішок Exped Cube.

На вечерю ми часом готували, привезену з дому кашу. Найзручніше було готувати кашу виробництва Remex, бо зверху пакет мав зручну застібку. Дуже класно в цих кашах також те, що для приготування підходить тепла чи навіть холодна вода.

 

Манго в нас вважається алергенним. Проте в Таїланді ми зустріли сім’ю шведів, потім фінів, такі ж малі діти яких з’їдали по півманго на сніданок і все було супер. Ми наважились дати Яринці. Звісно вона зацінила цей чудо фрукт, але при збільшенні порції таки мала трохи висипки.

 

Чекаємо на обід, тайки тут слабенько розмовляли англійською, тому сподіваємось, що наше замовлення на овочі для Яринки було зрозумілим. Як добре, що кожного разу інші іграшки на столі, так легше чекати

 

Андрій брав із собою підводну рушницю і часом полював щось нам на вечерю. Якось зловилась добряча рибина, майже як Яринка 🙂

 

Далі ми засмажили її, позичивши гриль в готелі. Так в Яринки з’явилась риба в прикормі 🙂

 

Ми часто замовляли традиційну тайську страву пад-тай, на основі рисових макаронів. Їі часто прикрашали огірками, які я давала гризти Яринці. А також можна витягнути одну макаронину, трохи облизати з неї соус, і дати дитині. 5 хвилин чистого спокою, поки вона схопить цю тоненьку штуку пальчиками і донесе до рота.

 

М’ясні дитячі консерви, які ми брали на дорогу в літак, виявились невдалим вибором. В літаку було гаряче та сухо, і м’яса точно не хотілось. А от курка, в кафешках, де готували при нас, виглядала добре, і ми замовили Яринці. Шеф кухар позичив нам свій ніж, аби я порізала м’ясо на дрібніші шматочки для дитини.

 

Місцеві банани смакували і виглядали дуже апетитно та органічно. Отож ми прикупили пластиковий контейнер, і забили його зеленими бананами. Він успішно долетів разом з багажем, тож вдома дитині вистачило бананів ще на цілий місяць. Ми виявили, що банани почувають себе краще на прохолодному балконі, аніж в холодильнику.

 

Трапеза в літаку, пробуємо чи добрі банани купили додому.

 

Наша сімейка любить поїсти. А ще більше ми любимо досліджувати нові смаки із різних кухонь світу. Тому подорож багатим кулінарним різноманіттям Таїланду була дуже цікавою та смачною 🙂