Олександр Ткачук, CEO в ООО «Квадро Центр»

Чому саме цей регіон: Катання на мотоциклах зимою, то вже крайній фанатизм для мене. Хочеться звичної для райдингу дороги. “Еквадор розташований на тихоокеанському узбережжі Південної Америки, що лежить в екваторіальній зоні Анд”. Серйозно? Південна Америка, де мало хто буває з Євразійського континенту! Узбережжя, гори, тропічні ліси. Екватор. Середня температура 20 градусів. Дощі. Але жоден прогноз не вкаже коли саме та якої інтенсивності. Виходячи з досвіду – краще дощ, ніж несамовита спека чи мороз. Вирішено! Еквадор!Гори, узбережжя океану, басейн Амазонки. Але… Якщо покататись на мотоциклі, то весь рік у вашому розпорядженні.

Нитка маршруту: Якщо летіти на інший континент, то потрібно найбільш ефективно використати нагоду та побачити всю країну. Два тижні достатньо. З лютого по квітень інтенсивність дощів підвищується, тому січень є вдалим місяцем для подорожі. Ціль – вся країна. Маршрут: Quito – Otavalo – Esmeraldas – Canoa – Vinces – Zaruma – Vilcabamba – Cuenca – Banos – Puerto Misahualli – Quito. 

Формат: подорож мотоциклом.

Загугливши варіанти подорожі, виокремив три варіанти:

  • оренда мотоциклу – найдешевший варіант, перспектива головних магістралей, необхідність пошуку власними силами притулку, їжі, особливостей тощо;
  • GPS-тур – оренда мотоциклу, навігатор з маршрутом, заброньовані та проплачені місця для ночівлі, відвідування основних визначних місць;
  • тур з гідом – найкрасивіші та найпотаємніші місця, супровід, історії, колорит та найвища ціна.

Зупинився на другому варіанті: баланс вражень, безпеки та ціни.

Загугливши, перше, що кидається в очі, то візи (найближче посольство Еквадору в Москві), але зараз все простіше, маємо безвіз. Біометричний паспорт, і можливість перебувати не більше 90 днів.

Еквадор
Еквадор

Було два варіанти добирання. Або за 40 годин дешевше, або за 20 годин дорожче? Проте, очікування в аеропорту пересадки тягне за собою витрати на харчування, ночівлю тощо. Тому  варіант дорожче, але швидше – підходить. Вилетів з Борисполя о 06:30. О 21:05 прибув до Кіто. Аеропорт за містом. Враховуючи правило, що найкращий охоронець – це стиль подорожі та життя, беру офіційне жовте таксі за 25 баксів та прямую до готелю.

Офіційної валюти в Еквадорі немає, тому розрахунковою валютою є американський доллар. Далі все залежить від власних навиків торгуватись, оцінювати товар та послуги. Прибувши в Еквадор зрозумів, що захворів на щось простудно-вірусне. Перша порада: аптечка з необхідними ліками – must have!

Краще прибути за день до виїзду та пройти інструктаж, ознайомитись з мотоциклом, нюансами країни. Необхідно вміти проводити ремонт/заміну камер коліс. Хоча б теоретично. Трапляються проколи коліс. Добре, що в дитинстві був досвід бортування колес москвича. На практиці ж інструктаж зайняв чотири години (особливості країни, дорожнього руху, маршрут, визначні місця, міри обачності), анкетування, відео заміни камер шин, огляд мотоцикла, основний догляд тощо. За планом мав виїхати об 11:30. Виїхав біля 14:00. В Еквадорі день дорівнює ночі. Сонце завжди встає приблизно о 06:30, сідає приблизно о 18:30.

Потрібно до цілі проїхати 200 км. Легко? Ні! Бо відстань вимірюється часом.

Розуміючи, що часу обмаль, ігнорую пам’ятник екватору, їду далі. Біля 140 км гірського офроуду (грунтовка, бруківка). Не очікував. Два рази ледь не впав, виїжджаючи з броду та на повороті зустрівши стадо корів. Весь шлях в голові одна думка: якого дідька я сюди приїхав. До готелю доїхав біля 19:30. Суглоби, тіло ломлять. Голова болить. Повечеряв. Почало трусити. Озноб. Добре, що грілку в ліжко поклали.

Прокинувся в Hacienda Pinsaqui. Чудове старовинне ранчо з автентикою. За грілку окрема подяка. Простенький сніданок з найсмачніший манговим варенням. У цей день мене чекало 367 км до узбережжя Тихого океану. Стан більш-менш робочий. Заправився. У Еквадорі два види бензину Super (91) та Еxtra (октанове число невідоме, але точно нижче). Супер по 2,85 за галон, екстра біля 1,85 за галон.

Природа божественна, але люди за межами столиці живуть бідно, в деяких районах у дерев’яних хижах без світла. Спочатку були “люди сонця”: місцеві індіанці, 140 см зростом, симпатичні, добрі, люди сонця. У джунглях інші народності. Були місця, де просто страшно зупинятись. Багато постів поліції та військових. Слід враховувати близькість з Колумбією та боротьба з наркотрафіком. Коли проїжджав біля постів говорив, що не розумію іспанської, то пропускали далі без огляду. На одному пості виявився офіцер зі знанням англійської, довелося показати документи та трохи поговорити.

У джунглях висока вологість, температура від +24 до +30. Чув, що тут живуть пуми та ягуари, але пересвідчитися не довелося. Далі виїхав на узбережжя, тут багато ферм, на яких вирощують креветки, які в основному йдуть на експорт.

Еквадор
Еквадор

Далі шлях пролягає узбережжям до наступного готелю, де був запланований двохденний відпочинок на березі Тихого океану. Навколишні пейзажі знов змінились. Почались селища з ресторанчиками, закриті пляжі для столичних мешканців, розломи доріг після землетрусу 2016 року (тоді потрусило на 7,8 балів).

В наступному готелі вкрали частину грошей.  Тому правило друге: безпека понад усе. Гарний розрекламований готель не гарантує безпеки та рівню сервісу.

Про Тихий океан. Він тут не для купання. Для серфінгу, для засмаги, для прогулянок, стрибання на хвилях. У всьому іншому стихія перемагає, купатися краще в спокійніших місцях.

Їзда узбережжям захоплює. Птахи фрегати на дротах, як горобці за кількістю. Океан трохи відбирає дорогу, руйнуючи полотно. Але мій загальний висновок про дороги в Еквадорі –  вони доволі непогані. 

Далі я рухався до Zaruma. Містечко в горах, де багато крутих підйомів, сходів. На важкому мотоциклі складно. Шлях до Zaruma проходив у основному рівнинами, через бананову, кавовові, ананасові плантації. Фруктів дуже багато: банани, манго, папайя, кавуни, лайм, маракуйя та інші. Купив кілька манго та ананас. До вечера ананас скис. Тому фрукти або потрібно зразу ж їсти, або замотувати в папір.

Zaruma славиться стравою Tigrilla. Основа: пляцки, яйце та бринза. Можуть додавати м’ясо. Тут вже є кав’ярні, бо вирощують каву. Але кава на смак, як розчинна. У містечку всі, з ким розмовляв, знають про Україну. І в кожного хтось з родини бував в Україні або в Радянському Союзі. Zaruma сильно відрізняється від інших міст низин. Красиве, чепурне, охайне!

Потім почались гори. Набір висоти до 1500 м. над рівнем моря. Хмари, туман, дощ. Температура впала з +34 до +14. Серпантини, дощ та туман додали сивого волосся. Видимість пару метрів. Їхав на аварійці. Але природа та краєвиди дивовижні!

Далі мотоциклом  до селища Vilcabamba. Ця місцевість називається долиною довгожителів. За легендами, в цій місцевості люди живуть до 135 років. Vilcabamba – найпівденніша точка моєї подорожі Еквадором.

Наступна ціль – Cuenca, третє місто за розмірами в Еквадорі. Як вже звично рух через хмари з дощем та температурою біля +9. Але далі дорога над хмарами. Уже все звично: гарна дорога, серпантини, місцями гравій (розмита дорога).Проїхав біля 430 км. Як завжди повільна черепаха через хмари. Найбільші враження від вулкану Чімборассо! Якщо рахувати від центру Землі та враховуючи екваторіальна опуклість, то цей вулкан є найвищою точкою Землі.

Проїжджаючи біля вулкану відмітив висоту більше 4500 м. над рівнем моря. У хмарі температура +4 градуси. Навколо дикі руді лами.

Після дня відпочинку в місті Баньйос, відправився до лісів Амазонки. 150 км. і вже на місці. Самому в лісі дуже моторошно. Але з провідником все під контролем. Після лісів Амазонського басейну шлях лежить до столиці Кіто. Висота більше 4000 м над рівнем моря. Замерз добряче.

Важко словами описати кайф від зміни клімату, пейзажів, географії Еквадору. Ця країна є країною без сезону. Жахливий центр старого Кіто, бідність регіонів, вуглекислий газ не можуть перекреслити найдивовижніші краєвиди, засилля фруктів, сіткою доріг та привітливость місцевого населення. Це країна подорожей: мотоциклом, автомобілем, автобусом, пішки. Хочеться повторити.

Список спорядження і висновок по ньому:

У дорозі багато речей не стали в нагоді, особливо, якщо прати ввечері білизну та шкарпетки. Для кожної подорожі необхідним є власний набір, але він має бути легким та зручним. Обов’язковими є аптечка, дощовик, теплі моторукавички, місцева SIM-карта, біруші. Основний принцип: легкість та компактність.