Вікторія Паламарчук, Дмитро Горбатов

Ідея поїздки:  Нас зацікавила Йорданія як регіон, в якому відносно компактно помістилися два моря, пустеля, круті каньйони та скельне місто Петра.

Нитка маршруту: Аеропорт АммануПустеля Ваді Рам (Wadi Rum) – Мала Петра (Little Petra) – каньйон Ваді Зарга (Wadi Zarqa) – Мертве Море (Dead Sea) – Мадаба – Аеропорт Амману (10-17 лютого 2018, 7 днів)

Формат: Автостоп з елементами каньйонінгу та трекінгу (666 км, 27 автомобілів)

Раніше ми літали тільки з ручною поклажею та цього разу довелося взяти багаж через те, що рідкопаливний пальник Optimus Nova+ везти в ручній поклажі заборонено. Але ми досить багато налітали з МАУ, тому багаж нам обійшовся безкоштовно, просто обміняли милі, які накопичили маючи карту Panorama club.

Посольства королівства Йорданії в Україні немає, хоча в інтернеті можна знайти адресу і номери телефонів, але там ніхто не відповідає, листи повертаються назад. Ми вирішили купити візу вже в аеропорту Аммана, станом на лютий 2018 її вартість – близько 60 доларів.

Гарним варіантом для відвідування Йорданії є купівля Jordan Pass (99 usd). У нього входить квиток до Петри та ще 40 туристичних об’єктів, в цю вартість входить також і віза. Ми вирішили не прив’язувати свій маршрут до Петри, тому не купували його.

 

При оформленні візи в аеропорту, ми мали показати зарезервоване житло на всі дні, тому забронювали завчасно на букінгу готелі і відмінили броні відразу після проходження митного контролю.

Весь запас їжі ми везли з дому, спеціально засушивши перед цим.

Десь 70 відсотків людей, які нам зустрічалися, мали відмінні знання англійської. Слід також звернути увагу на те, що Йорданія традиційна патріархальна мусульманська країна і, як мінімум, слід бути готовими до того, що навіть, якщо ви подорожуєте парою, спілкування та вирішення всіх  питань вестиметься через чоловіка.

Гостинні люди – найбільша цінність Йорданії. Дякую, за те що ви були такими, якими ми вас пізнали

Після Марокко ми трохи остерігалися місцевого населення, не відразу почали йти на контакт, однак дуже швидко переконалися, що люди в цій країні дуже позитивно ставляться до мандрівників. Тут ти гість, а це означає, що світ крутиться навколо тебе. 

У Йорданії є складнощі з питною водою. Відразу після прильоту ми набрали воду в аеропорту. У пустелі просили воду в бедуїнів, брали воду в Петрі і в інформаційному центрі заповідника Ваді Муджиб, інколи місцеві жителі нас пригощали чистою бутильованою водою.

Дорогою до пустелі Wadi Rum нас підібрав чоловік, який їхав у зворотному напрямку, однак побачивши мандрівників вирішив проявити гостинність та зробити гак. Інший водій пригостив нас кавою та кексами. Для місцевих жителів, особливо, в тих місцях де не звикли бачити багато туристів, було за честь проявити дружелюбність, навіть, у випадку, якщо це було неочікувано для нас. Кілька разів місцеві поліцейські, навіть, допомагали нам зупиняти попутний транспорт.   

Біля входу до Wadi Rum нас перехопив місцевий хлопець, який дізнавшись, що ми не мали Jordan Pass  спритно продав нам туристичний буклет під виглядом вхідного квитка. Потім він провів нас повз сторожів, підвіз до, як пізніше виявилося, не його шатра і напоїв чужим чаєм. Нам пощастило, що рейнджери, які нас зупинили пізніше, поцікавилися, чи все в нас гаразд, а не наявністю вхідних квитків, але варто пам’ятати, що поблизу великих туристичних об’єктів можуть бути різного роду шахраї, яких краще уникати.

Значну частину пустелі, окрім пісків, займають гори, якщо ви рухаєтеся через пустелю, слід враховувати, що кілометраж, який вам вдасться пройти за день, буде меншим від очікуваного. Пісок забирає багато часу і зусиль. Ціна квитка без Jordan Pass (~7 usd).

 

Площа пустелі Wadi Rum (720 км²), що лише трохи менше чим площа Києва (847 км²)

 

Дорогою до Петри ми так сподобалися водієві, що він зробив заради нас гак на 15 км, щоб підвезти аж до входу пам’ятки. Ще він дуже цікавився українськими жінками та питав, якими авіалініями можна дістатися до України. Схоже, що серед Йорданців існує цілий культ українських дружин, бо чимало з них запитували про цю тему.  

На шляху між Петрою та малою Петрою більшість водіїв пропонували нас підвезти за чималі гроші. Це пов’язано з тим, що в цьому районі туристи часті гості, і місцеві жителі дивляться на них, як на додаткове джерело доходу.

 

Мала Петра це Петра в мініатюрі – ті ж вирубані в скелях храми, жертовники, ритуальні приміщення, сходи, кімнати. Мала Петра свого часу служила для караванів чимось на зразок проміжної станції на шляху до великої Петри. Проте попри дуже гарні фасади не очевидно, для чого вся ця краса зовні, якщо всередині нічого немає, тільки кімнати 2 на 3 метри.

Після Малої Петри ми вирушили до Мертвого моря, правда спочатку ми не вгадали з дорогою, але в цьому форматі подорожі це не критично. Логістичні помилки можуть обернутися на гарну вечірню компанію біля вогнища на подвір’ї водія, який запросив нас переночувати у себе.

Цікавим досвідом, який може трапитися з вами в Йорданії, є можливість спуститися трасою нижче позначки рівня моря. Ми як діти плескали в долоні відраховуючи метри 0; – 1; – 2 …- 150; – 151 ….”Ми йдемо під землю, аааааа врятуйте нас”,- кричали, ми, дуркуючи в автомобілі. І так аж до позначки – 342 метри.

 

Аднан, місцевий фермер, який підвозив нас в цих місцях, запросив нас до себе, пригостив чаєм та показав, як вирощуються овощі в цих місцях. Йорданія є одним з головних експортерів фруктів і овочів на Близькому Сході, при цьому плантації на яких це все вирощується, займають всього 3.32% від площі країни.

Поблизу однієї з плантацій, коли ми зупинилися на узбіччі, до нас підійшов чоловік щось сказав арабською та дав нам помідорів, потім через 10 хвилин повернувся зі свіжими баклажанами та перцем і ще помідорами: висипав все нам на каремат, відкланявся та пішов. Така от гостинність по-йорданськи.

Ще в Києві ми запланували зайнятися каньйонінгом, однак місце, яке ми для цього обрали – Wadi Mudjib – через високий рівень води працює тільки з квітня, а ми перебували там в лютому. Тому було вирішено проїхати ще 19 км до каньйону Wadi Zarga.

Взагалі каньйонінг передбачає переміщення як по сухому каньйоні, так і з наявністю води. Перепад висоти може бути таким, що без мотузки пройти його нереально, каньйон Wadi Zarga можна пройти без спорядження. Було складне місце, але там вбиті шлямбури і прикріплена мотузка уздовж 5-метрового водоспаду.

Ще однією особливістю каньйону Wadi Zarga є наявність геотермальних джерел, деякі з яких нагрівають воду до позначки +64 градуси за Цельсієм. Враховуючи те, що вода тут багата мінералами, нас чекали два дні в спа-центрі створеному самою природою. І треба сказати: це були найпрекрасніші два дні!

Ти відчуваєш себе дитиною, якій дозволили босоніж бігати жарким літом по калюжах після дощу. Мозок не відразу сприймає те, що річка може бути теплою. Кожен раз, коли потрібно переходити річку, знову і знову,ти перші секунди готуєшся до холодної води, а тут раз – а вона тепла. Це такий кайф, до якого звикнути практично неможливо. Навіть якщо можна було десь обійти річку, ми все одно йшли її руслом.

Карта нашого треку. Довжина його становить близько 10 км. Рухалися від Мертвого моря до готельного комплексу Ma’In Hot Springs Hotel Spa. Старт біля траси на позначці -377 метрів і піднялися на висоту 44 метри. Час, що ми витратили на проходження каньйону, – 7 годин за 2 дні.

 

За час проходження каньйоном, піднімаючись камінням, ми трохи подряпали ноги і тепер купання в Мертвому морі скасовувалося. Ми відразу поїхали на розвідку на пляж Амман Біч – це єдиний культурний пляж на йорданській стороні, вхід туди платний 12 JOD. Однак переночувати вирішили на “дикій” стороні. Спустившись до моря очманіли від кількості сміття на пляжі. Пластик – це біда Йорданії, він всюди, їм заповнені всі придорожні яри, і це сильно кидається в очі.

Перед відльотом ми заїхали до Мадаби, це туристичне місто, однак тут нас чекала несподіванка – виявилося що ні в місцевих магазинах, ні в кафе, не приймають банківські карти. Довелося йти обмінювати долари на йорданські динари.

Йорданія в лютому гарний вибір для подорожі і через клімат. За всі 7 днів подорожі дощі були тільки двічі вночі. Вдень в пустелі Wadi Rum було близько +28°С , вночі температура опускалася 14°С. Найбільш холодно було поблизу Петри, де температура впала до приблизно +3°С

 

Бюджет:

Переліт Київ – Амман – Київ (МАУ) 3127 грн.

віза в аеропорту Аммана – 40 JOD за курсом 38,42 грн за 1 JOD.

Вхід в Wadi Rum – 5 JOD.

Загальний бюджет (1729 віза і вхід в пустелю + 3127 квитки на літак=4856 грн) на одну людину.

Список спорядження:

– намет Hannah Desert 4-season

– рюкзак Osprey Aura AG 65

– пальник на рідкому паливі Optimus Nova +

– набір посуду Optimus Terra He Lite Cookset

– чашка Sea To Summit Delta Mug вона ж і миска

– спальник Rock Empire Cyklotour

– самонадувний килимок Sea To Summit Ultalight SI Mat

– трекінгові палиці

– гідратор Source WRAP TANK 2

– рушник з мікрофібри Pinguin Towel L

– налобний ліхтарик Petzl Tikka 80

– штормова куртка Odlo

– пуховий светр Jack Wolfskin замість флісу

– трекінгові штани Prana

– 1 комплект термобілизни

– 2 футболки

– головні убори: кепка і на вечір флісова шапка або Buff

– 2 пари трекінгових шкарпеток

– флісові рукавички The North Face

– трекінгові черевики Salewa WS MTN Trainer

– сандалі Teva

– купальник

– окуляри Julbo Colorado Spectron 4

– Сукня

– Фотоапарат Fuji x-t20

 

Висновок по спорядженню

Рюкзак Osprey Aura AG 65 гарний вибір більш для гір, і не дуже добре підходить автостопу, так як його легка вага забезпечена більш тонкою тканиною, при частому закиданні в багажники з частими металевими елементами є велика вірогідність пошкодити тканину. Ще дратував скрип підвісної системи. Гарно проявили себе кросівки Salewa WS MTN Trainer та Scarpa Zen Lite GTX, на цю подорож вони були вдалим та зручним вибором.

Незамінним в цій подорожі став мультипаливний пальник Optimus Nova +, компактний, легкий, на шлангу має регулятор вогню. Працює на всіх видах палива, ми використовували тільки бензин. З мінусів цієї системи можна вказати на те, що форсунка часто забивається і процес чищення супроводжував  нас постійно. А ще важко готувати при вітряній погоді, не завжди допомагав, навіть, вітрозахист.

 

Усі використані фото з особистої колекції Вікторії Паламарчук, копіювання або поширення тільки зі згоди автора.

Лонгрід тут: https://vik-tusya.blogspot.com/p/welcome-to-jordan.html