Павло Польовий

Інтерес до країни М’янма (Бірма) з’явився задовго до подорожі. Я випадково натрапив на статтю одного мандрівника, який досліджував країни винятково подорожуючи потягами. В його статтях про М’янму, він вказав, що ця країна для цього формату справді комфортна. Часто також натрапляв на фото з Багана, з долиною храмів та повітряними кулями, тому хотілося побачити це вживу.

М’янма: країна тисяч храмів

Нитка маршруту:

Янгон – Баган – Мандалай – Калау – Озеро Інле – Янгон (16.06-03.07, 18 днів)

Формат подорожі: відпочинок та ознайомлення з місцевою культурою

Одержати візу до цієї країни легко. М’янма пропонує туристам одержання електронної візи на урядовому сайті: https://evisa.moip.gov.mm/. Вартість такої візи – 50$, процедура видачі займає до 3 днів. Служба надсилає лист-дозвіл на в’їзд, який необхідно роздрукувати та подати офіцерам міграційної служби в аеропорту. Важливо що така віза діє 90 днів, тому варто реєстрацію здійснити завчасно, якомога ближче до самої поїздки.

Варто відзначити, що електронна віза має обмеження щодо шляхів перетину кордону, так як діє лише в двох аеропортах: Мандалай та Янгон, і не годиться для наземного перетину кордонів.

Квитки, зазвичай, вибираю з допомогою популярних пошукових сайтів, як Momondo або SkyScanner. Для цієї подорожі я скористався послугами Qatar Airways, який пропонував рейс з Києва через Доху до Янгона за ціною 730 доларів в обидві сторони. Завдяки тому що між пересадками було 14 годин, часу очікування вистачило щоб прогулятися Дохою. До речі, для Катару не потрібна віза за умови перебування до 30 днів.    

М’янма має доволі вологий та спекотний клімат. Проте в сезон дощів опади скоріше плюс, оскільки, на певний час перебивають спеку. У цю пору року лише на північ від столиці, а саме в Багані завдяки річці Іраваді та близьким горам клімат здається помірнішим. Що стосується Калау, місто розташоване в горах і температура суттєво нижча (принаймні у дощовий сезон), подібна температура (близько 20 градусів) тримається на шляху від Калау до озера Інле і різко виростає на самому озері до 32 градусів.

Переїзд між великими містами як Баган чи Мандалай зручно здійснювати автобусом адже вони подорожують вночі, що дає змогу виграти в часі і зекономити на житлі. Автобуси – великі, комфортні та доволі дешеві (вартість квитка до Багана з Янгона – 16000 к’ятів або 300 грн).

Баган – місто храмів розкиданих вздовж річки Іраваді та оточених трьома населеними пунктами Старий Баган, Новий Баган та Ньянг-У. Електроскутер – гарний варіант для ознайомлення з цим містом. Пересуватися на скутері безпечно і не вимагає водійських прав. Оренда скутера – близько 300 грн/день.

Гарний варіант для вивчення Янгону – міський кільцевий потяг.  На потяг можна сісти на центральному вокзалі, виходити можна на будь-якій з понад 40 станцій на шляху. Вартість одноразової поїздки – 200 к’ятів або 4 гривні.  

Родзинкою цього маршруту є овочеві водяні плантації посеред великого міста, залізничні переїзди з вуличними їдальнями і торговців з корзинами на голові в яких екзотичні фрукти.

Мандалай – місто з чималою кількістю пам’яток архітектури не лише в його межах, а й далеко за ним. Так звані гіди-мотоциклісти зі слабкою англійською зупиняють Вас і пропонують показати усі визначні місця, однак з першого погляду видно, що їхні транспортні засоби не відрізняються безпекою та надійністю. Втім знайшлася непогана альтернатива, в готелі, який ми знімали офіціант та його подруга стали нашими водіями на два дні. Вони не лише показали храми та околиці Мандалая, але й відвезли нас до водоспадів, які відомі лише місцевим. Дводенна мандрівка на двох скутерах обійшлась 60000 к’ятів і 10000 чайові (1200 грн).

Пересування між великими містами відбувалось автобусом. І цього разу готель допоміг з бронюванням сидінь. Вартість квитка з Мандалая до Калау – 24000 або 450 грн. Калау цікавий тим, що з нього починаються піші походи до озера Інле, озера на якому місцеві живуть будинках, фундамент, яких у воді на самому озері.

М’янма доволі доступна країна з точки зору зйому житла. Особливо привабливі ціни у дощовий сезон (червень/липень). Мені довелось зупинятися у переважно 3-зіркових готелях. Ціни на двомісні номери в готелях з достойною якістю коливались від 20-30$. Серед них готель Yadanarbon в Мандалії (з басейном на даху), Vista Bed and Breakfast в Калау (особливо рекомендую місце, адже окрім затишку, смачного сніданка, власник також допоміг організувати похід до озера Інле) та Sky View Hotel у Багані (гостинний персонал та безкоштовні скутери у день заїзду).

Рівень англійської, якою балакають місцеві – задовільний. Особливо хороший у більшості адміністраторів готелю та офіціантів. Попри статус колишньої британської колонії, старше покоління знає англійську значне гірше чим молодше. Нашими гідами були зазвичай молоді люди. Офіціант та його подруга, про яких я згадував раніше, володіли мовою, якої вистачало для обговорення несерйозних тем.

Загальне враження про людей дуже позитивне. Бірманці, з якими я стикався – скромні, ввічливі і готові допомогти, якщо у цьому є необхідність. Особливо запам’яталися наші гіди в Мандалаї, вони дали змогу відчути ритм життя в Бірмі, таким яким воно є для місцевих жителів. Ми каталися в маловідомі для туристів місці, гуляли по їхньому студмістечку та їли ті страви, які вони їдять кожного дня, разом стрибали з тарзанки у воду біля водоспадів.

В місцевих храмах слід одягати лоунджі –  обмотка з тканини для нижньої частини тіла, яку носять чоловіки та жінки. Цей елемент одягу можна купити або орендувати за символічну ціну.

З незвичних речей, які відразу кидаються в очі, запамяталася танака – це своєрідна крем-маска, яку носять дівчата або деякі чоловіки, наскільки я зрозумів для уникнення опіків. Чоловіки часто замість сигарет жують тютюн загорнутий в листя паталю зі спеціями та м’ятною пастою, ця суміш робить їх зуби криваво червоними, часто сліди від цього процесу можна бачити на асфальті.

Традиційна кухня не є дуже багатою в ній чимало різноманітних овочів, курка в соусі карі та, звичайно, рис. Дуже часто при замовленні м’ясної страви до неї йде рис, суп та овочі.  Якщо у вас з’явиться бажання поекспериментувати, то в багатьох місцях можуть запропонувати смажених кажанів, саранчу, або ще щось що до цього ви не розглядали, як частину свого меню.  

Спорядження:

Пара кросівок Sketchers

Пара пляжних капців

Дві пари плавок

Легкий светр-куртка (для низьких температур в поході до озера Інле)

Пара джинсів

Три пари шортів (в разі тривалої мандрівки без прання)

Футболки (5-6 штук), хоча б одна-дві сорочки на довгий рукав (одягати в храмах або щоб уникнути опіків)

Дощовик (адже дощить в цей час доволі часто)

Сонячні окуляри

Крем від комарів

Сонцезахисний крем

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *