Роман Губін (Адміністратор магазину туристичного спорядження Миклухо Маклай, Луцьк)

 

Спорядження

Бюджет

 

Чому саме цей регіон: Кунгследен (швед. Kungsleden, королівська стежка)  —  це піша туристична гірська стежка на заході Швеції, довжиною близько 450 км. Перед цим мав досвід проходження Східно-Карпатського Туристичного Шляху (182 км), і саме під час проходження другого оцінив формат подорожі тривалістю більше трьох днів.

Формат подорожі: трекінг, і трохи автостопу (20 днів).

Нитка маршруту: Стокгольм – Кіруна – Хемаван – Стокгольм 

Варіанти добирання. Літак з Києва до Стокгольму, потім зі Стокгольму в Кіруну, з Кіруни або автостоп або автобус до Абіско, і ви на місці. Це був вибір яким скористались ми. Ще був варіант літаком з Києва в Нарвік (Норвегія) і вже звідти до Абіско рукою подати. Якщо, у вас вийде вхопити дешеві квитки, то чому ні.Був ще дорожчий прямий варіант з Києва в Кіруну, квиток коштував десь 5500 грн, що для мене особисто було накладно, тому ми розбили на 2 квитки. І нарешті, останній з тих що ми розглядали з Києва в Стокгольм, а потім потягом в Абіско. Варіант також дуже приємний, проте, як і всюди, є своє “але”. Квиток на потяг приблизно в таку ж ціну, як і на літак, єдина різниця, що потяг їде 18 годин, а літак летить трохи швидше.

Королівська стежка почала прокладатися на початку XX століття шведською туристичною організацією (STF), щоб зробити шведську Лапландію доступнішою для туристів. Маршрут тягнеться від Абіско на півночі до Хемавана в центральній Швеції. Маршрут проходить по горах Лапландії (субальпійський пояс) паралельно кордону з Норвегією. У південній частині він йде по верхній межі лісу, і поступово переходить в тундру на півночі. Шлях перетинає національні парки Абіску, Стура-Шефаллет і Піельекайсе, і проходить околицями парку Сарек.

Далі постало питання, як дістатися до Abisko. Щодо автобуса скажу відразу: він трохи дорогий, як і все решта в Швеції. Тому наше рішення – автостоп. Як виявилось, на стоп мені не дуже щастить, і ми дуже багато часу витратили, щоб спинити машину. Але, в кінцевому результаті, на місце прибули, гроші зекономили, все гаразд.

Що потрібно знати про Abisko? Там є великий супермаркет, в якому можна докупити все, що ви забули. Кемпінг міста Абіско безкоштовний, є туалет та душ (чоловічий та жіночий), також безкоштовні.

Якщо ви якимось чудом не змогли купити газ, тут залишають свій добрі люди, які закінчують маршрут в Абіско (є і такі). Взагалі, це смітники де всі все сортують, але люди газові балони не викидають. Так є і багато порожніх. 

Жодного разу за весь маршрут не було проблем з наявністю води, сумнівах в її якості чи щось подібного. В цьому плані у Кунгследену величезна перевага. Так як Швеція буквально залита водою, мостів тут дуже багато. Я рахував тільки підвісні, бо звичайних там просто безліч, і їх рахунок прийшлось би записувати.

 

Перепади висот? Чи важко йти?
Смішні. І ні. Навіть, якщо у вас мінімальний досвід походів, ви легко можете його пройти. Складного нічого немає, він гарно промаркований.

Маршрут можна проходити декількома способами: пішки, на снігоході та на скі-тур (на лижах). Останню частину маршруту можна подолати на велосипеді. Кожен з цих варіантів дуже добре обладнаний та маркований. Хоча самі шведи кажуть: “Якщо ви відчуваєте що загубились, значить, ви дійсно загубились”. 

На критично мокрих ділянках прокладені дощечки. Ми назвали їх “рейки”, бо схожі. Перші 250 км їх реально багато, і вони допомагають. На “дикій” частині маршруту їх в рази менше, і дуже часто ми були змушені йти просто по болоту і воді.

Розклади руху на переправах ламіновані, гарні і зрозумілі людям навіть з не дуже добрим рівнем англійської. Але інколи для розшифровки і розуміння написаного потрібно витратити добряче часу. Тому підготовка до походу, це дуже-дуже серйозна річ!

На багатьох пунктах є рація, батарейки, та інструкція в яких випадках і як саме ви можете нею скористатись. Далі по маршруту, в більш глухих місцях, ви також можете знайти телефони, які живляться від сонячних батарей. І завжди є інструкція як і що робити.

Десь на 4 день, якщо не помиляюсь, бачили поряд себе лисицю. Ми просто тихенько вечеряли, а вона пафосно пройшла біля нас, з шикарним пухнастим хвостом. Це було круто, і несподівано! З тваринного світу ваші майже постійні друзі на маршруті – це олені. Їх там дуже багато, і бояться вони вас більше, ніж ви їх.

Переправ 7, їх не можна обійти, або, якщо і можна, то це з’їсть приблизно по одному дню на кожній переправі. Майже всі вони платні, є тільки одна переправа яку вам прийдеться долати самим, тобто безкоштовно. В середньому, закладайте на кожну переправу, в районі 250–300 шведських крон.

Зазвичай на одному боці тільки один човен, і вам потрібно сісти в нього, переїхати на інший берег, взяти ще один, повернутись, лишити його на цьому березі для наступних туристів, а на другому переправитися на той край водойми. Перший підводний камінь – це погода. Під час дощу і вітру, ця авантюра потребує більше часу і сил. А вам ще йти після того. Другий підводний камінь, як виявилось, – це черга. Бо в човен може поміститись четверо людей з рюкзаками. Тому, часом, потрібно чекати. Тому, за можливості, я б радив мати бюджет на платні моторизовані човни.

Було багато написів на іншому березі переправи, всі приблизно одного характеру, от одне з них: “Ледве вижив поки веслував під час вітру і дощу”. Тому, якщо ви не тренувались веслуванню в Гарварді, подумайте двічі. Або тричі.

З недоліків менших човнів: холодно, і ви змокнете, бо вода щедро бризкає на вас з усіх боків. Інколи рятувальні жилети не дуже вам в розмір, або, м’яко кажучи, не чисті.

Якщо будете переправлятись самостійно, то пам’ятайте, що треба знати куди гребти, бо, як виявилось, там багато дельт і рукавів. Звичайно, у вас буде карта, але заблукати неважко. На довгих дистанціях це сильно вимотує. Так, тільки руки, але все одно на загальній втомі дається взнаки.

Сауна, або Шведською  – Bastu, є майже в кожному притулку, який вам зустрічається на шляху. Майже, але не в кожному. В ідеалі, під час підготовки виписати розташування саун на папір, або вивчити що, де і в якому притулку є. Так легше планувати ваші ходові дні і знаходити рішення в разі надзвичайної ситуації.

Притулки. Стандартний комплекс притулку, це 1–2, а то і більше житлових приміщень, туалет, магазин, сауна, дровітня.

Мінімум – це одне житлове приміщення з пічкою всередині і мінімальним запасом дрів, дровітня, та туалет. До речі, туалетів по маршруту дуже багато. Все для того, щоб ви не ходили в туалет де попало. Туалети завжди чисті, і прибрані. Туалетний папір в наявності, навіть в кінці сезону. Не знаю, хто його там поновлює.

Місця, в яких розташовані притулки, настільки шикарні, що вам не хочеться звідти йти. В будиночках можна розраховуватись кредитними картками, відповідно, там є інтернет і світло. Але ні, ними не дозволяють користуватись, це тільки для роботи.

Будиночки всередині по наповненості перевершують всі очікування, зважаючи на те, де вони знаходяться. Є газ, яким можна користуватись, по воду, правда, треба з відрами ходити до річки/озера.

Є багато настільних ігор, щоб погратись з друзями або, завдяки ним, їх завести, купа книжок, правда шведською. Також в кожному будиночку є журнал, в якому ви можете розписатись, і вказати куди і звідки йдете. Кажуть, що в разі чого, по цих записах рятувальникам вас буде легше знайти. Але краще не доводити до таких ситуацій.

Їжа. Сушений борщ з м’ясом, гречка/кус-кус з м’ясом, перекус (горіхи, журавлина, інжир, копчена груша, і сушене манго). Також, дякуючи James Cook, ми отримали запас продукції. Їжа доволі таки суб’єктивний момент, так як всі харчуються по-різному, смаки різні і так далі. Я розкажу про наші вподобання і висновки. Секретним інгредієнтом був смалець. Так як їжа, сама по собі, без жирів, а під час активного руху ви їх втрачаєте, то поновлювати запаси якось треба. Їжа в моєму рюкзаку займала приблизно 9 кг. З ваги в 21 кілограм (це багато).

Їжа продається майже у всіх притулках, що належать до STF, а також в магазинах, які вам будуть зустрічатись на маршруті (таких не багато). Майте на увазі, ціни там доволі сильно відрізняються від цін в місті. Тому всю їжу ми брали з України. Так простіше і дешевше, правда нести важче. Але тут кожен сам вибирає, як йому краще.

Мови. Всі шведи (і не тільки вони), яких ми зустрічали на маршруті, в магазинах, кемпінгах і т.д., шикарно говорять англійською, навіть старше покоління. Тому не було ніяких проблем з тим, щоб щось запитати. Якщо знаєте шведську – то круто, але нам так не пощастило.На телефон можна встановити оффлайн додаток, і додати в нього шведську мову. Часто допомагав при перекладі якоїсь їжі, або слів з карти.

Фільтр тут не потрібен. Вода всюди, вона супроводжує вас всі 450 км. Не обов’язково брати питну систему (хоча, хто як звик) чи великі пляшки, ви спокійно можете мати в пляшці 0.5 л води, і поки ви її вип’єте, то зустрінете наступне джерело, річку чи щось, де можна набрати води.

Підводні камені. Шведська туристична організація на сайті пропонує оформити членську картку, яка, теоретично, дозволяє зекономити на проходженні маршруту. Я вступив в організацію, оплативши внесок в 300 крон. Перевага такої картки в знижці на переправи, притулки, хостели, і всьому, що належить до Шведської туристичної організації. Але! Ніде не написано, що із 7 переправ на всьому маршруті, тільки одна належить організації, всі інші – приватні, і картка там не діє.

Із запланованих 24 днів, (2 з яких відпочинкових) ми пройшли маршрут за 19. Так, там доволі легко йти, тим більше для людей які загартовані Карпатами, легенька прогулянка, просто вона триває 20 днів.

Спорядження

  1. Osprey Atmos 65AG (2017)
  2. Палиці Dynafit Ultra Pro Pole
  3. Намет прототип Shanta Pro
  4. Каремат Exped Synmat HL L
  5. Спальний мішок Mountain Hardwear Lamin20
  6. Ліхтар Petzl Tikkina
  7. Система для приготування їжі Fire Maple X2
  8. Газовий балон
  9. Wildo (Тарілка)
  10. Ложка Fire Maple FMT-T21
  11. Сільничка GSI Outdoors Salt and Pepper Shaker
  12. Їжа, James Cook, та власне виробництво.

Одяг

  1. Куртка The North Face Venture
  2. Softshell Mercury Jaket Man
  3. Термобілизна Tech Icebreaker Top Long Sleev Half Zip
  4. Термобілизна Craft
  5. Шорти Alpine Pro Licurg
  6. Штани Alpine Pro Logan
  7. Шкарпетки Bridgedale MerinoFusion
  8. Шкарпетки Lasting WKS
  9. Труси Icebreaker Boxer
  10. Кепка Black Diamond Flat Bill Trucker Hat
  11. Сорочка Jack Wolfskin El Dorado
  12. Бафф
  13. Шкарпетки Icebreaker
  14. Сандалі Source Classic Men
  15. Кросівки Scott Kinabalu Enduro

Аксесуари

    1. Москітна сітка Sea to Summit Ultra-Fine Mesh Head Net
    2. Сонячна панель (алі баба)
    3. Рушник Turbat L
    4. Зубна паста та щітка
  • Телефон, павербанк, камера Gopro

 

Список з вагою

Висновки по спорядженню


В мене був Osprey Atmos 65AG (2017), моя перша дорога покупка. Ні разу не пожалкував, що купив і вибрав саме його, нарікань ніяких, ні в цьому поході, ні в якомусь іншому. З вагою у 25 стартових кілограм, справлявся шикарно, і розприділення ваги на вашій спині, ідеальне. Цього літа буде мати пробіг більше 1000 км, зроблю детальніший огляд.
Палиці Dynafit Ultra Pro Pole – легкі, зручні,  ручка приємна на дотик. Нарікань 0, з приємних нюансів, вони дуже компакті, що зручно бо рюкзак я здавав в багаж, а палиці чіпляв ззовні. Важливо! Без палиць я б не рекомендував йти, їх наявність звичайно не половина успіху, але десь 45%.


Спальний мішок Mountain Hardwear Laminа 20 – куплений на секонді, синтетичний, вага 1,3. Тут є нюанси, на той період часу, коли ми йшли я би зараз взяв пуховий, бо легший і тепліший, бо в моєму було трохи захолодно, не зважаючи на коврик Каремат Exped Synmat HL L. Без нього було б в рази холодніше, і не так комфортно. 20 ночей, він кожного дня надувався та здувався, показав себе ідеально, взагалі після рюкзака, килимок це найкраще вкладення коштів у спорядження, ну дуже вже зручно.

Спати є на чому, було б добре де. Turbat, дали на тестування на час походу прототип нового намету Shanta Pro. За 20+ днів, не було ніяких проблем із встановленням чи складанням намету, стояв на камінні та корінні, під час сильних вітрів та дощів. Чи можна його рекомендувати? Так.

Детальний розбір цього намету

 


Одяг. Це більш індивідуальні речі. Але одна порада все ж є. Обов’язково беріть із собою фліс, або тонкий пуховий/синтетичний светр. І софтшел. Там багато вітру, і дощу. На період руху, софтшелу вистачає з головою, у випадку дощу накидаєте мембрану, а під час кемпу чи обіду, пуховий светр для зігріву. В мене просто утеплення не було ніякого, про що я дуже шкодував.
Порада номер два, синтетична термобілизна, в рази гірша ніж шерстяна. Конкретно в довгих походах. В мене був і такий, і такий комплект, то синтетику я носив тільки перших 3 дні, потім більше не діставав, ні разу.

Взуття. Із дому я вийшов в сандалях Source Classic Men в яких згодом пройшов 200 км, через те що у своїх кросівках Scott Kinabalu Enduro, натер мозолі, і не зміг вдягнути. Натер через те, що наплічник важив 25 кг. Інших причин не бачу, до того ці ж самі кросівки тестив в Карпатах, і все було добре. Таке собі спостереження.

Хочеться тут багато що сказати, чи треба Gore-tex і тд., чи не треба. Але все це, індивідуальні речі, які залежать від вашого бюджету та можливостей.

 


Бюджет:

Загалом все 25 тис. грн. В цю суму включено:

Квитки:
Луцьк – Київ (потяг)
Київ – Стокгольм (авіа)
Стокгольм – Кіруна (авіа)

Хемаван – Стокгольм (потяг)
Стокгольм – Київ (авіа)
Київ – Луцьк (потяг)

Переправи на маршруті:
7 переправ, із середньою ціною 250 – 300 крон.
Разом десь 5500грн

Ночівля на маршруті:
Один раз у Kvikkjok – 1500грн
Два шведських сніданки – 570 грн (вони варті того)

Харчування:
Все купувалось, і робилось власноруч. Тут не згадаю скільки витратив, не записав.
Також дещо дали хлопці із James Cook, за що їм дякую.

3 дні в Стокгольмі.
квартира на Airbnb
харчування, напої)

В основному, бюджет формують переправи на маршруті та квитки з дому, і до дому.

Фото: Петрова Ганна, Трубчанін Андрій. Моцна та щира подяка: Наумчук Сергій

Телеграм канал автора: t.me/letsgohike