Літо – гарний час для спонтанної поїздки. Оскільки в мене для такої подорожі було зарезервовано лише кілька днів непоганим варіантом для візиту стали Словацькі Татри, які водночас і відносно близько, і достатньо цікаві для вивчення. Отже, в цій статті, ми поговоримо про особливості підготовки до такої експрес поїздки, яке спорядження може бути корисним у літніх Татрах та про сам Gorgany Bus, який дозволяє дістатися до гір без зайвих пересадок. 

Gorgany Bus

Цей сервіс створений компанією Gorgany, як трансфер до гарних для хайкінгу місць до яких незручно діставатися іншим громадським транспортом. Так, так, саме як трансфер. Тому  варто пам’ятати, що бронювання житла, харчування, планування маршруту та оформлені документи для перетину кордону це ваша зона відповідальності.

Зазвичай, Gorgany Bus відправляється з площі Петрушевича у Львові і повертається туди ж. Якщо поїздка закордон, то слід мати при собі біометричний паспорт, туристичне страхування, необхідну суму готівки (про яку, до речі, мене цього разу вперше після введення безвізу запитали при його перетині) та додаткові документи (в разі необхідності).

Найближчі поїздки Gorgany bus закордон:

17-21 липня Львів – Ретезат (Румунія)

23 – 26 cерпня Львів – Борша (Роднянські Альпи)

Компанія

Як виявилося, для багатьох це питання дуже актуальне. З власного досвіду скажу, що якщо у вас немає компанії для такої подорожі, існує вірогідність, що в автобусі, або під час проходження маршруту ви можете до когось приєднатися. Однак це залежить від вашого стилю ходіння та комункаційних навичок, тому такий варіант найкраще розглядати, якщо ви не боїтеся соло походів у випадку, якщо компанія все ж не складеться.

В моєму випадку, ще за тиждень до поїздки нічого не було сплановано. За п’ять днів дізнався, що їде один з наших авторів – Михайло Ременюк з яким вирішили розвіртуалитися, а в перший день  об’єдналися з Мартою Бобрик та Світланою Сорокатюк. Таким чином прямо під час треку ми змінювали не тільки склад групи, але й сам маршрут. В підсумку вийшла гарна насичена мандрівка.

Високі Татри

Перше, що варто врахувати, що попри те, що Високі Татри є частиною Карпат вони більше схожі на Альпи. Тому каміння тут більш чим достатньо. Приємна відмінність від української частини Карпат полягає в тому, що каміння дуже часто викладене в доріжки, і гарно підточене одне під одне, хоча трапляються ділянки, які дуже нагадуть наші Горгани, але в загальному йти значно комфортніше. Ще один момент на який звернув увагу один з учасників поїздки, що в Татрах попри очікування в нього менше чим зазвичай боліли коліна, це повязано з тим, що словаки всюди де можна пустити дорогу райштоком або змійкою під кутом з невеликим набором висоти це зробили. В нас же переважно рухатися доведеться “в лоб” затрачаючи додаткові зусилля та більше навантажуючи суглоби.

Комунікації.  Татри дуже зручні, бо мають свою мережу сполучення. Біля головних хребтів  ходять недорогі та комфортні потяги, тому немає особливого значення, де саме знизу ви запланували ночівлю, до більшості містечок можна доїхати за 1-5 -2 євро.  Якщо є можливість зарезервувати притулки на висоті (як наприклад, тут або тут) краще вибрати їх.  Зустріти світанок або посидіти на нічній терасі під зірками поблизу кам’яних велетів однозначно вартує кілька додаткових євро за ночівлю.

Якщо ви звикли до 20-30 км переходів тут маєте ділити свій темп на 2. Пройти 10-15 км за день в цих горах цілком достойний результат. Складні ділянки можуть долатися зі швидкістю 1 – 1,5 км за годину. Набір висоти до виходу на хребет коливається в межах 1000-1500 метрів.

Високі татри
Високі татри.

При плануванні користувалися статтею Ігоря Меліки, саме завдяки його опису було вибрано варіант виходу на польські Риси (2499 м) і прийнято рішення ночувати в тамтешньому притулку Chata pod Rysmi – 2250 м (домовилися прямо на місці, були готові спати на підлозі). Ось ще одна гарна стаття Меліки про інфрастуктуру Татр.

Ми приїхали у Словаччину в день відкритття сезону (15  червня) в цей час на маршруті ще було достатньо снігу. Якщо в перші два дні на південних схилах цей момент не був критичний, то на третій, коли треба було спускатися з північної сторони , я отримав гарне попередження від гір. При спуску сніговим покровом зірвався, десь 30 метрів вниз по снігу та ще три метри тормозіння собою на камінні, і треба сказати, що в принципі мені пощастило: отримав 3-4 забої, порвав куртку та термуху. Тому на власному досвіді можу сказати, що кішки та льодоруб можуть дуже, навіть, згодитися, як мінімум в червні.

Спорядження

Висновки щодо спорядження

З того, що не брав з собою, на маршрут варто було б прихопити пуховий светр або фліс, бо літо – літом, а високо в горах, інколи, дуже навіть, хочеться утеплитися. Трекінгові палиці були б корисні для долання снігових ділянок, як додаткові точки опори, і при спуску для розвантаження колін теж би згодилися.

Рюкзак Osprey Variant 52 спеціально брався в цю мандрівку, щоб перевірити дві деталі. Перша – чи можна його використовувати без рейнкавера? Тут відповідь прогнозована – базово він якийсь час тримає вологу, але півтора дні дощу все ж вимагають наявності гермомішків в які будуть спаковані ваші речі. Друга деталь – наскільки зимовий наплічник, може бути гарним варіантом для літнього трекінгу враховуючи відсутність натяжної спинки. З цим, на мою думку, все гаразд, підніматися та рухатися комфортно. Те яким чином Osprey Variant повторює вигин спини, одне задоволення, особливо це було помітно коли довелося дертися віа фератою вгору.

Окремо відзначу Dynafit Mercury 2 DST в перший день, на сонці, думав, що потягнув з їх собою як зайву вагу. Проте як тільки погода зіпсувалася, а не небо затягнуло, вони стали у нагоді. До речі, не знаю, ж чого їх роблять, але матеріал справді міцний, коли я зірвався і до крові побив ноги на камінні, штани лишилися цілі.

Якщо говорити про взуття, то довго вагався, що краще для таких умов: черевики чи все ж кросівки. Взяв Salewa MTN Trainer маю сказати, що в Татрах вони почувалися, як вдома. Протектор (який і розроблявся для таких умов) прекрасно тримав каміння, навіть, тоді коли це каміння вже день мокло під дощем, все вийшло гаразд.  Якщо говорити про вологу, то трималися мої кросівки значно довше, чим Михайлові Scarpa Mojito, але на останній день під постійним дощем все ж змокли. Тому тут моя порада для всіх хто обирає, що з чим ходити в такі мандрівки, не очікувати див. Гарне спорядження протримається довше та краще зберігатиме ваш мікроклімат, але паливо на якому доведеться йти це ваша сила волі та здатність рухатися за будь-яких обставин, тоді і вдасться побачити щось, схоже на такий захід сонця, який буває тільки після грози.

Фото Михайла Ременюка

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *