Сергій Меркур’єв, Альона Шушпанова (Gorgany) 

Нитка маршруту та дати: Варшава – Брюссель – Фігарі – Аяччо – Віззавона – Refuge de Tighjettu (GR20) – Корте – Кальві – Бастія – Боніфаччо (26 вересня – 13 жовтня 2018 року) (18 днів)

 

Формат: Трекінг + відпочинок.

Ідея подорожі: мальовничий трекінговий маршрут в Європі. Локація, в якій можна поєднати відпочинок на морі з мандрівкою горами. Корсика відносно неходжений маршрут у колі друзів, тому приваблювала можливість дослідити щось нове.

Квитки відбирали без прив’язки до конкретних дат за найкращою ціною. Ми дуже хотіли прогулятися центром Брюсселя, однак, коли ви плануєте подібний маршрут, слід врахувати те, що лоукостери вибирають віддалені аеропорти і часто трансфер із нього до міста може бути співставним із ціною авіаквитка.  У нашому випадку квиток Варшава – Брюссель коштував 20 євро, а шатл в місто і назад – 28 євро і дві години затримки через затори.

Шукали квитки через https://www.kiwi.com/uk – на ньому є можливість побудувати оптимальний маршрут з пересадками, включаючи місцеві рейси. Квитки краще роздруковувати заздалегідь. Нам одного разу через це довелося понервувати. Хоча у цій поїздці всюди було достатньо показати квиток на телефоні, але не у всіх аеропортах є такий сервіс.

Аеропорт Шарлеруа таке місце, де на підлозі у перерві між літаками можуть спати як люди респектабельного вигляду в костюмах, так і особи без визначеного місця проживання. Нам “пощастило” отримати сусіда з категорії номер два. У напівпорожній залі він чомусь примостився на відстані 5 сантиметрів до нас. Цей випадок допоміг нам зрозуміти, що для щастя інколи достатньо прокинутися зранку і побачити, що ваш сусід та його незабутній нічний аромат вже десь відправилися у своїх справах.     

Із транспорту на Корсиці популярними є автобуси та потяги, їх розклад можна побачити тут: https://www.corsicabus.org/.  Суб’єктивно комфортніше подорожувати потягом, однак на півдні острова цей варіант відсутній, тому основним транспортом лишаються автобуси. Якщо брати в оренду машину, то водій має бути впевнений у своїх навичках. Адже дороги вузькі зі складними серпантинами і часто доводиться сигналити перед поворотами, щоб не потрапити в ДТП. Транспорт на вихідних та на державні свята може не працювати, у неділю він суттєво обмежений.

Усі ночівлі резервували попередньо на букінгу. Всі чисті та доглянуті (50-70 євро за двомісний номер). Власники помешкань часто не знають англійської, однак це не завадило гарному спілкуванню, правда ми так і не дізналися про що саме. Жити також можна у власному наметі в кемпінгах (7-15 євро). Там зі зручностей ви можете розраховувати на гарячий душ, зарядку телефона і магазин на території кемпінгу.

Головний символ Аяччо (адміністративного центру Корсики) – Наполеон Бонапарт, адже в цьому місті він народився. Тут створений цілий культ особистості Наполеона і його родини. Їхніми іменами названі вулиці, бульвари, площі, готелі, ресторани тощо. В Аяччо є дім-музей Наполеона (він щоправда горів і більшість експонатів втрачено), величезна статуя, дім-музей його дядька кардинала Феша. Гарне місто для того щоб спробувати морепродукти та послухати романси від місцевих вуличних музикантів.

Ми почали пішу мандрівку зі середини маршруту (GR20) у Віззавоні, щоб пропусти південну заліснену частину, на якій гарний краєвид рідкість. Маршрут промаркований дуже добре, часом можуть бути несподівані повороти, але загалом, якщо бути уважним, то можна йти лише інколи зазираючи у карту.

Їжу брали із запасом на весь похід. Основу склали сушена і сублімована туристична їжа, також брали пачку спагетті, вівсянку на сніданок, кус-кус, гречку швидкого приготування та декілька пачок “Мівіни” про запас. Перед треком купили ковбасу, сир, хліб, шоколадки, горішки з родзинками, розтягували як могли. Особливих проблем з питною водою, незважаючи на кінець сезону, не було. Джерела час від часу зустрічаються і на маршруті.

GR-20 – це, переважно, каміння. Лише 20% усіх гір Корсики вкрито лісами. Дуже схоже на словацькі Татри. Місць для наметів поза притулками практично немає та і зупинятись будь-де не можна. Камені переважно не хитаються, але трапляються і нестабільні. На сонці зчеплення черевика з поверхнею доволі непогане, але як тільки каміння стане мокре (дощ, сніг, волога від туману) – одразу починають ковзати ноги і це небезпечно, зважаючи на те, що навкруги обриви. Очевидним вибором взуття на маршрут є черевики з посиленням на носку, нековзкою підошвою, Gore-Tex також не завадить.

Весь маршрут GR20 забезпечений гірськими притулками в середньому кожні 10-15 кілометрів. Він розпланований таким чином, щоб намети на ночівлю ставили на території кемпінгу. Тут є душ, санвузли, кухня з газовою плитою, питна вода, а також ліжка, на яких можна ночувати без намету за додаткову плату. На місці вам можуть приготувати найпростіші страви, і, навіть, продати корисні дрібниці, як наприклад засоби гігієни.

Кемпінги відкриті з червня по вересень. Після цього персонал їх залишає, але в деяких із них можна переночувати та скористатися газовою плитою, навіть в не сезон. Так як ми йшли вже після його завершення, то натрапили тільки на один працюючий кемпінг (Manganu).

Погода на другий день маршруту несподівано зіпсувалася. Якщо на початку маршруту було десь + 18 вдень, то на наступного дня температура впала нижче 10 градусів і вночі випав сніг на вершини поблизу нас. Враховуючи попередження про небезпеку тих, хто спускався з більш високої частини маршруту, ми вирішили почекати поки негода пройде.

Вимушена затримка тривала дві доби. За цей час французькі туристи встигли пригостити нас стравами місцевої кухні, приготовані з того, що мали під рукою. А з німкенями та рештою складу інтернаціональної команди ми зіграли всі відомі в регіоні карткові ігри. На третій день коли розпогодилося ми відновили рух, перехід через високогір’я до наступного притулку Manganu дійсно був найкращим етапом GR20. Краєвиди фантастичні — гори, море, скелі, долини, озера. Тут також траплялися скельні ланцюгові переходи, тому рішення почекати поки каміння просохне виявилося вірним.  

Через вимушений простій ми зійшли з маршруту раніше запланованого, на 8мий день гірської частини. Пройшовши 10 км, ми спустились в село Albertacce розташоване на березі озера Calacuccia. Розраховували сісти на автобус до найближчої залізничної станції. Вокзал знаходився в туристичному місті Corte, до якого було біля 40 км. Поспілкувавшись на пальцях з продавцями місцевих магазинів виявили, що рейсових автобусів тут ніколи не було. Запропонували викликати таксі, яке в підсумку обійшлось нам в 30 євро з людини. І це одна з головних проблем Корсики – якщо ви опинилися в глухому селі, то вибратись звідти до траси або залізниці – проблематично.

Всі наступні дні ми провели в різних частинах узбережжя Корсики. З міст, які нам найбільше сподобалися, можна виділити Кальві та Боніфаччо.  Вночі міста вимирають, магазини чи аптеки переважно не працюють.
Екскурсій на яхтах також багато, є чимало пропозицій для дайвінгу чи поїздок на квадроциклах. Корсика – 100% курортний острів, зі всіма перевагами і недоліками.

Якщо говорити про мову, то багато корсиканців не знають англійської – взагалі жодного слова, в тому числі персонал або орендодавці квартир. Часом приходилось пояснювати на пальцях, проте при спілкуванні з іншими туристами з англійською проблем абсолютно ніяких.

Пляжі переважно піщані та без будь-якої інфраструктури. Люди переодягаються прямо на пляжі, дехто не париться і загоряє без одягу. Вода і температура повітря навіть на початку жовтня дозволяють плавати без навичок моржування.

Бюджет подорожі:


Треба запам’ятати одне – Корсика це дорого. Харчування в закладах – від 10 до 20 євро в середньому, пиво – 5 євро за 0,25 л, проживання в готелях – від 50 євро двомісний номер, переміщення автобусами і потягами – 10-20 євро (найдорожчий переїзд з Бастії до Порто-Веккіо обійшовся в 26 євро з людини). Для економії можна харчуватись в супермаркетах, жити в кемпінгах, але після 8 днів в горах цього не хотілось. На самому GR20 витрат (не враховуючи оплату за ночівлю в притулках) можна уникнути.

В сумарному бюджет 850 євро на людину, з яких на проживання пішло порядку 270 євро, а на переїзди та перельоти – 200 євро.
Подорож автостопом, ночівля в кемпінгах, харчування в супермаркетах може суттєво знизити цю цифру.

 

 Спорядження:


– намет (Turbat Latundr) без кілків
– спальники пухові (Turbat Kuk 350)
– килимки надувні (Exped SynMat UL MW та Sea to Summit )
– рюкзаки Osprey (Talon 33 i Tempest 30)
– пухові куртки Salewa Chivasso, Turbat Gemba cap 
– мембранні куртки Turbat Vulkan
– фліс Alpine Pro Eneas
– трекінгові штани Trimm Direct, Turbat Tavpysh
– футболки, сорочки, шкарпетки
– черевики Salewa Alp Trainer Mid GTX, кросівки Salewa Tracktail gtx
– сандалі Theva, Turbat Kupalo 
– інтегрована система Fire Maple X2
– газовий балон (куплений на Корсиці)
– горнятка, тарілки Fold-A-Cup
– ложки, виделки
– ніж (куплений на Корсиці)
– гермомішки, несесери
– аптечка
– телефони з MapsMe і Powerbank

Висновок по спорядженню:


Зі спорядженням і одягом ми в основному вгадали: використовувались і мембранка, і пуховка, і фліс – вночі досить холодно і одягаєшся перед сном максимально. Якщо ви схильні сильніше мерзнути, варто подбати про більш теплі спальники, пухові чуні, але ми були обмежені в об’ємі речей.
Також не завадила би карта GR20, або офіційна книга маршруту з детальним описом кожної ділянки, перепаду висот, довжини відрізку, харчування на маршруті, особливостями притулків тощо. Правда англійською ми таку не знайшли (хоча вони існують), бачили в продажу лише французькою та німецькою.