Сергій Меркур’єв, Альона Шушпанова (Gorgany) 

Мальовничий трекінговий маршрут в Європі. Локація, в якій можна поєднати відпочинок на морі з мандрівкою горами. Корсика відносно неходжений маршрут у колі друзів, тому приваблювала можливість дослідити щось нове.

Подорож на батьківщину Наполеона (Корсика, GR20)

Нитка маршруту та дати: Варшава – Брюссель – Фігарі – Аяччо – Віззавона – Refuge de Tighjettu (GR20) – Корте – Кальві – Бастія – Боніфаччо (26 вересня – 13 жовтня 2018 року) (18 днів)

Формат: трекінг + відпочинок.

Квитки відбирали без прив’язки до конкретних дат за найкращою ціною. Ми дуже хотіли прогулятися центром Брюсселя, однак, коли ви плануєте подібний маршрут, слід врахувати те, що лоукостери вибирають віддалені аеропорти і часто трансфер із нього до міста може бути співставним із ціною авіаквитка.  У нашому випадку квиток Варшава – Брюссель коштував 20 євро, а шатл в місто і назад – 28 євро і дві години затримки через затори.

Шукали квитки через https://www.kiwi.com/uk – на ньому є можливість побудувати оптимальний маршрут з пересадками, включаючи місцеві рейси. Квитки краще роздруковувати заздалегідь. Нам одного разу через це довелося понервувати. Хоча у цій поїздці всюди було достатньо показати квиток на телефоні, але не у всіх аеропортах є такий сервіс.

Аеропорт Шарлеруа таке місце, де на підлозі у перерві між літаками можуть спати як люди респектабельного вигляду в костюмах, так і особи без визначеного місця проживання. Нам “пощастило” отримати сусіда з категорії номер два. У напівпорожній залі він чомусь примостився на відстані 5 сантиметрів до нас. Цей випадок допоміг нам зрозуміти, що для щастя інколи достатньо прокинутися зранку і побачити, що ваш сусід та його незабутній нічний аромат вже десь відправилися у своїх справах.     

Із транспорту на Корсиці популярними є автобуси та потяги, їх розклад можна побачити тут: https://www.corsicabus.org/.  Суб’єктивно комфортніше подорожувати потягом, однак на півдні острова цей варіант відсутній, тому основним транспортом лишаються автобуси. Якщо брати в оренду машину, то водій має бути впевнений у своїх навичках. Адже дороги вузькі зі складними серпантинами і часто доводиться сигналити перед поворотами, щоб не потрапити в ДТП. Транспорт на вихідних та на державні свята може не працювати, у неділю він суттєво обмежений.

Усі ночівлі резервували попередньо на букінгу. Всі чисті та доглянуті (50-70 євро за двомісний номер). Власники помешкань часто не знають англійської, однак це не завадило гарному спілкуванню, правда ми так і не дізналися про що саме. Жити також можна у власному наметі в кемпінгах (7-15 євро). Там зі зручностей ви можете розраховувати на гарячий душ, зарядку телефона і магазин на території кемпінгу.

Головний символ Аяччо (адміністративного центру Корсики) – Наполеон Бонапарт, адже в цьому місті він народився. Тут створений цілий культ особистості Наполеона і його родини. Їхніми іменами названі вулиці, бульвари, площі, готелі, ресторани тощо. В Аяччо є дім-музей Наполеона (він щоправда горів і більшість експонатів втрачено), величезна статуя, дім-музей його дядька кардинала Феша. Гарне місто для того щоб спробувати морепродукти та послухати романси від місцевих вуличних музикантів.

Ми почали пішу мандрівку зі середини маршруту (GR20) у Віззавоні, щоб пропусти південну заліснену частину, на якій гарний краєвид рідкість. Маршрут промаркований дуже добре, часом можуть бути несподівані повороти, але загалом, якщо бути уважним, то можна йти лише інколи зазираючи у карту.

Їжу брали із запасом на весь похід. Основу склали сушена і сублімована туристична їжа, також брали пачку спагетті, вівсянку на сніданок, кус-кус, гречку швидкого приготування та декілька пачок “Мівіни” про запас. Перед треком купили ковбасу, сир, хліб, шоколадки, горішки з родзинками, розтягували як могли. Особливих проблем з питною водою, незважаючи на кінець сезону, не було. Джерела час від часу зустрічаються і на маршруті.

GR-20 – це, переважно, каміння. Лише 20% усіх гір Корсики вкрито лісами. Дуже схоже на словацькі Татри. Місць для наметів поза притулками практично немає та і зупинятись будь-де не можна. Камені переважно не хитаються, але трапляються і нестабільні. На сонці зчеплення черевика з поверхнею доволі непогане, але як тільки каміння стане мокре (дощ, сніг, волога від туману) – одразу починають ковзати ноги і це небезпечно, зважаючи на те, що навкруги обриви. Очевидним вибором взуття на маршрут є черевики з посиленням на носку, нековзкою підошвою, Gore-Tex також не завадить.

Весь маршрут GR20 забезпечений гірськими притулками в середньому кожні 10-15 кілометрів. Він розпланований таким чином, щоб намети на ночівлю ставили на території кемпінгу. Тут є душ, санвузли, кухня з газовою плитою, питна вода, а також ліжка, на яких можна ночувати без намету за додаткову плату. На місці вам можуть приготувати найпростіші страви, і, навіть, продати корисні дрібниці, як наприклад засоби гігієни.

Кемпінги відкриті з червня по вересень. Після цього персонал їх залишає, але в деяких із них можна переночувати та скористатися газовою плитою, навіть в не сезон. Так як ми йшли вже після його завершення, то натрапили тільки на один працюючий кемпінг (Manganu).

Погода на другий день маршруту несподівано зіпсувалася. Якщо на початку маршруту було десь + 18 вдень, то на наступного дня температура впала нижче 10 градусів і вночі випав сніг на вершини поблизу нас. Враховуючи попередження про небезпеку тих, хто спускався з більш високої частини маршруту, ми вирішили почекати поки негода пройде.

Вимушена затримка тривала дві доби. За цей час французькі туристи встигли пригостити нас стравами місцевої кухні, приготовані з того, що мали під рукою. А з німкенями та рештою складу інтернаціональної команди ми зіграли всі відомі в регіоні карткові ігри. На третій день коли розпогодилося ми відновили рух, перехід через високогір’я до наступного притулку Manganu дійсно був найкращим етапом GR20. Краєвиди фантастичні — гори, море, скелі, долини, озера. Тут також траплялися скельні ланцюгові переходи, тому рішення почекати поки каміння просохне виявилося вірним.  

Через вимушений простій ми зійшли з маршруту раніше запланованого, на 8мий день гірської частини. Пройшовши 10 км, ми спустились в село Albertacce розташоване на березі озера Calacuccia. Розраховували сісти на автобус до найближчої залізничної станції. Вокзал знаходився в туристичному місті Corte, до якого було біля 40 км. Поспілкувавшись на пальцях з продавцями місцевих магазинів виявили, що рейсових автобусів тут ніколи не було. Запропонували викликати таксі, яке в підсумку обійшлось нам в 30 євро з людини. І це одна з головних проблем Корсики – якщо ви опинилися в глухому селі, то вибратись звідти до траси або залізниці – проблематично.

Всі наступні дні ми провели в різних частинах узбережжя Корсики. З міст, які нам найбільше сподобалися, можна виділити Кальві та Боніфаччо.  Вночі міста вимирають, магазини чи аптеки переважно не працюють.
Екскурсій на яхтах також багато, є чимало пропозицій для дайвінгу чи поїздок на квадроциклах. Корсика – 100% курортний острів, зі всіма перевагами і недоліками.

Якщо говорити про мову, то багато корсиканців не знають англійської – взагалі жодного слова, в тому числі персонал або орендодавці квартир. Часом приходилось пояснювати на пальцях, проте при спілкуванні з іншими туристами з англійською проблем абсолютно ніяких.

Пляжі переважно піщані та без будь-якої інфраструктури. Люди переодягаються прямо на пляжі, дехто не париться і загоряє без одягу. Вода і температура повітря навіть на початку жовтня дозволяють плавати без навичок моржування.

Бюджет подорожі

Треба запам’ятати одне – Корсика це дорого. Харчування в закладах – від 10 до 20 євро в середньому, пиво – 5 євро за 0,25 л, проживання в готелях – від 50 євро двомісний номер, переміщення автобусами і потягами – 10-20 євро (найдорожчий переїзд з Бастії до Порто-Веккіо обійшовся в 26 євро з людини). Для економії можна харчуватись в супермаркетах, жити в кемпінгах, але після 8 днів в горах цього не хотілось. На самому GR20 витрат (не враховуючи оплату за ночівлю в притулках) можна уникнути.

В сумарному бюджет 850 євро на людину, з яких на проживання пішло порядку 270 євро, а на переїзди та перельоти – 200 євро.
Подорож автостопом, ночівля в кемпінгах, харчування в супермаркетах може суттєво знизити цю цифру.

Спорядження:

– намет (Turbat Latundr) без кілків
– спальники пухові (Turbat Kuk 350)
– килимки надувні (Exped SynMat UL MW та Sea to Summit )
– рюкзаки Osprey (Talon 33 i Tempest 30)
– пухові куртки Salewa Chivasso, Turbat Gemba cap 
– мембранні куртки Turbat Vulkan
– фліс Alpine Pro Eneas
– трекінгові штани Trimm Direct, Turbat Tavpysh
– футболки, сорочки, шкарпетки
– черевики Salewa Alp Trainer Mid GTX, кросівки Salewa Tracktail gtx
– сандалі Theva, Turbat Kupalo 
– інтегрована система Fire Maple X2
– газовий балон (куплений на Корсиці)
– горнятка, тарілки Fold-A-Cup
– ложки, виделки
– ніж (куплений на Корсиці)
– гермомішки, несесери
– аптечка
– телефони з MapsMe і Powerbank

Висновок про спорядження:

Зі спорядженням і одягом ми в основному вгадали: використовувались і мембранка, і пуховка, і фліс – вночі досить холодно і одягаєшся перед сном максимально. Якщо ви схильні сильніше мерзнути, варто подбати про більш теплі спальники, пухові чуні, але ми були обмежені в об’ємі речей.
Також не завадила би карта GR20, або офіційна книга маршруту з детальним описом кожної ділянки, перепаду висот, довжини відрізку, харчування на маршруті, особливостями притулків тощо. Правда англійською ми таку не знайшли (хоча вони існують), бачили в продажу лише французькою та німецькою.

 

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *