Чи доводилось вам коли-небудь відчувати переляк у горах? Можливо, ви бачили недалеко від себе гірського хижака, або посеред ночі прокинулись від неймовірного звуку громовиці прямо над вами, чи раптово посеред лісу закінчувалась маркована стежка і ви не знали, куди йти далі. Впевнений, що такі відчуття знайомі багатьом, проте ще більше містичності додають місця, де, власне, народжується містика. 

Урвище Пекло – містична окраса Українських Карпат

Одним з таких місць є урвище Пекло, яке розташоване на полонині Рущина, що біля Малої Сивулі.  Місце із загадковою назвою та неймовірно захоплюючим краєвидом, яке милує око і створює особливу атмосферу. Побувавши там, ви обов’язково це відчуєте! Але про все по-порядку.

Найпростіше до урвища піднятись із села Бистриця, Надвірнянського району, Івано-Франківської області. Для початку потрібно добратись до Івано-Франківська або м. Надвірна, а потім пересісти на автобус до Бистриці, звідки починається підйом по червоному маршруту до самого Пекла. Відстань від центру села складає близько 15 км, а в часовому відтинку близько 5 годин ходьби. Дорога здебільшого полога, хоча з декількома крутими ділянками, пролягає в основному через ліс. З цікавих місць на маршруті – водоспад на річці Салатрук та полонина Боярин, де зазвичай влітку живуть пастухи.

Спускатись назад можна через хребет Тавпиширка і перевал Легіонів до села Бистриця, або продовжувати маршрут через Малу і Велику Сивулі до Осмолоди.

Двічі вдалось побувати тут посеред літа, тому вважаю цей період найоптимальнішим для мандрівки. Хоча наявність критих місць для ночівлі та відносна простота маршруту сприяють і зимовим дводенним мандрам. З хороших місць для ночівлі можна відзначити полонину Рущину, а саме місце витоку Бистриці Солотвинської, а також невеликий клаптик у лісі ліворуч від урвища. В обох випадках ділянки достатньо рівні, а недалеко є вода.

Різкий, майже стометровий обрив, запаморочливий вигляд на десятки кілометрів, кам`яниста вершина Малої Сивулі та надзвичайна тиша і спокій навколо створюють незабутню атмосферу.  Доводилось спостерігати тут неймовірний захід сонця, густий ранковий туман, який закрив усе навколо, сміливих та грайливих гірських кіз, які застигли прямо на крутому схилі.

Коли б ти сюди не прийшов, урвище щоразу інше, проте завжди має свій особливий характер. Воно манить та захоплює і, водночас, дещо лякає та змушує бути обережним. Сюди хочеться приходити знову і знову, щоб щоразу відчувати цю незабутню атмосферу.

Тож збирайте наплічник і переконайтесь в цьому самі. Мандруйте сміливо, адже “сміливі завжди мають щастя”!