Ми в Україні звикли вважати, що надмірний наступ цивілізації на природу – не до добра. Принаймні такі думки часто чути у колах мандрівників, що полюбляють віддалені куточки Карпат і недоторкану природу. Але нещодавно у мене була нагода по-справжньому оцінити один з аспектів цивілізації, який аж ніяк не шкодить горам, а навпаки – розкриває нові можливості для активного туризму у серці неймовірної природи!

Via Ferrata – вертикальна стежка для кожного

Йдеться про походи горами по “залізній стежці” або просто – Via Ferrata. Саме ця італійська назва добре прижилася у туристичних колах. Загалом, так називають захищені маршрути для скелелазіння, що прокладені в Альпах та низці інших гірських масивів. Основою сучасної віа феррата є сталевий кабель, натягнутий вздовж маршруту, який періодично (кожні 3-10 метрів) прикріплений до скелі. В комплексі з додатковими сходинками, драбинками та іншими допоміжними елементами він значно розширює коло людей, що можуть “пролізти” по тих чи інших скелях. І скелелазіння стає не таким страшним, як його малюють. Детальніше про історію та технічні аспекти цієї справи дуже гарно написано на Вікіпедії, водночас я хочу поділитися власними враженнями!

Донедавна  поняття Via Ferrata було для мене досить абстрактне і маловідоме. У 2014 році ми пробували невеличкий відрізок феррати у Доломітах (Італійська частина Альп, улюблений Sud Tirol), біля поселення Mezzocorona, але він не запам’ятався особливо яскравими враженнями. Пригадую хіба-що монотонне переклацування карабінів уздовж тросу. Однак цього разу, у Швейцарії, все було інакше. І тепер я дивлюся на це, як на повноцінний, окремий, і дуже цікавий вид активності в горах.

Справа в тому, що завдяки неймовірній інфраструктурі у Альпах (а це основна частина маршрутів у світі), віа феррата робить доступною ділянки гір, які раніше могли підкорити тільки скелелази чи альпіністи. Враховуючи, що маршрут можна вибрати за рівнем складності, фактично будь-яка більш-менш активна людина знайде для себе цікаві і вражаючі ділянки гір. Численні відео з проходження віа феррата у Доломітах можна дивитись не відриваючись дуже довго. 

Завдяки швейцарцям з Exped, творцям чи не найінноваційнішого туристичного спорядження, нам пощастило бути на першій туристичній віа ферраті у Швейцарії – Tälli Klettersteig. Про історичне походження цього маршруту мені відомо мало. Дехто в групі був переконаний, що він прокладений ще за часів Першої світової війни (як і багато маршрутів у Італійських Альпах).

Альпійська традиція походів передбачає ночівлю в притулках або гірських міні-готелях. Місцем нашої зупинки була хатина-готель-ресторан Berghaus Tälli, яку можна назвати 5-зірковою колибою. Ціна ночівлі – 69(!) євро за ніч у номері типу “хостел”. Щоправда у вартість входить також сніданок і вечеря.

З “колиби” відкриваються фантастичні краєвиди на навколишні гори. Наприклад, видно перевал Susten i вершина з льодовиком Sustenhorn (3503 м). Там навіть влітку можна йти у скі-тур похід. А ще милує око грандіозний, як для звиклого до Карпат ока, масив гори Schreckhorn (4078 м).

Загалом, офіційним місцем виходу на маршрут вважається село Gadmen. Звідти до нашої хатини Tälli 2 години стежкою вгору або 5 хвилин витягом у кабінці (за 5 євро). Від хатини ще годинка переходу до безпосереднього початку віа фератта. Після цього схему майбутнього руху описати важко. Тому я просто покажу її нижче.

Перед початком металевих конструкцій і сходинок, одягаємо систему страхування і маршрут переходить у вертикальну площину. Далі все просто: є трос, страхуємося до нього і йдемо. Важливо, щоб обидва кінці страхувальної системи працювали одночасно. А в момент зміни чи переходу мінімум одна повинна бути закріплена до тросу. Детальніше про спорядження опишу нижче.

Залежно від потреби, до скелі прикріплені сходиники та тримачі. Все добре продумане. Ніразу не траплялося такого, щоб не було опори для ноги чи “ручки” під рукою. Троси та всі металеві контструкції в ідеальному стані. Чисті і викликають відчуття довіри. Весь цей комплекс металевих опор переглядають перед початком сезону, а трос взагалі знімається на зиму для збереження.

На зовсім вертикальних ділянка є драбини або навіть комбінації кількох драбин. Віа феррата Tälli Klettersteig закінчується на перевалі. До самої вершини трос не прокладений.

На різних маршрутах можливі різні варіанти спуску. Часом він лише один – назад по драбинках. У нашому випадку була можливість спускатися як зворотнім шляхом, так і пішою стежкою з іншого, північного, боку.

Ми скористалися другим варіантом, хоча спуск все одно був досить стрімким і напруженим. Але стежка швидко вивела нас на траверс вершини Tallistock (2579м). Далі траверсом до перевалу і назад гарною стежкою до хатинки. Для тих, хто буде в цих краях і захоче повторити цей досвід, пропоную детальну топографічна карту маршруту з сайту outdooractive.com.

Спорядження і підготовка

Перш за все потрібно розуміти, що це активність в горах з фізичним навантаженням, ризиками і відповідальністю за своє здоров’я. Якою б доброю не була конструкція чи трос, падіння каміння зверху, можлива погана видимість, холод, вітер, перепад температури і т.д. ніхто не відміняв. Закони гір тут працюють так само як і під час альпіністичних чи піших сходженнях. Безпека тут життєво необхідна річ. Каска повинна бути на голові від початку до кінця маршруту. Також для Via Ferrata є спеціальні страхувальні комплекти з “вусами” і карабінами, які постійно повинні бути зачеплені до тросу чи інших металевих елементів маршруту. Кріпиться він до звичної скелелазної системи, що на людині.

Цей комплект з “вусами” є одноразовими. У випадку зриву всередині зривається пломба, яка звільняє додаткову мотузку, що гасить ривок і обмежує падіння людини. Після зриву такий комплект використовувати заборонено.

Інші альтернативні варіанти з динамічної мотузки існують, але їх не рекомендуть використовувати під час руху по віа феррата. А от запасну станційну петлю можна захопити з собою. Особливо якщо хочеться фотографувати або потрібно відпочити. В такому разі є сенс розвантажити петлею страхувальний комплект, щоб він не спрацював, коли повиснеш в пошуках ракурсу для фото.

Важливим елементом також є взуття. Часто потрібна добра опора на передньому кінчику підошви. Тому у високих черевиках з твердою, жорсткою підошвою буде значно комфортніше ніж у трекінгових кросівках (про звичайні бігові кроси тут мова взагалі не йде). Наприклад, моделі Salewa MTN Trainer цілком достатньо для більшості віа феррат.

Ну і звісно, що під час проходження постійно доводиться триматися за металеві троси чи виступи каміння. Важливо мати зносостійкі рукавиці з добрим зчепленням. Я використовував велосипедні зі шкіряною долонею. Є спеціальні рукавиці для віа феррата. Також варто мати ще одні запасні рукавиці.

Бажаний одяг влітку:

• мембранна курка і штани
• пуховий утеплювач або фліс (якщо маршрут піднімається високо)
• окуляри
• сонцезахисний крем
• шапка

Все решта вибирайте за власною оцінкою погоди і температури. Не забудьте про воду і перекус.

І останнє, що вам знадобиться – це відсутність страху висоти, або принаймні вміння його контролювати. Адже боятися про безпеку траси чи надмірну фізичну складність не варто. Ви можете обрати невисоку “залізну стежку”, і обов’язково не пошкодуєте, адже це купа нових відчуттів і вражень навіть для досвідчених мандрівників горами.

Для зручності є державний сайт map.geo.admin.ch на якому позначені всі туристичні маршрути Швейцарії. Щоб усвідомити масштаби місцевої інфраструктури і активності людей на природі, достатньо порівняти дві карти: без з позначеними маршрутами і без них.

І наостанок хочу згадати і подякувати нашому харизматичному гіду Бруно з brunomountain.ch