В 50-х роках минулого століття з’явилося покоління людей, які вміли використовувати потік авто, як засіб для подорожей. З того часу для багатьох країн у всіх кінцях земної кулі такий спосіб мандрівок став цілком звичним явищем. Про автостоп та його особливості ми вирішили поговорити з досвідченою мандрівницею Вікторією Паламарчук, яка практикувала такі подорожі в багатьох країнах світу.   

Філософія автостопу

Чи пам’ятаєш відчуття коли вперше спробували автостоп?

Так, це була Швейцарія у 2015 році. За рік до цього була Норвегія, але то більше схоже на проби, нічого нормального не вийшло. А ось справжня подорож, де автостоп був вибраний як основний спосіб пересування,  це наша перша подорож до цієї гірської країни. Ми мали з Женеви потрапити до містечка Ранда, щоб пройти трек  до гори Маттерхорн, 230 км ми їхали півтори доби і змінили 9 автомобілів. Найкращий досвід спілкування з місцевими отримали саме по дорозі до Ранди. Водії під час сильного дощу зупинялись самі і пропонували нас підвести. І ще, коли повертались вже назад, водій на ім’я Лоран, поселив нас за свої кошти у двозірковий готель в центрі Женеви. І як скаже він потім: “Ви супер нація, я хочу зробити вам щось приємне, тому прийміть від мене цей подарунок”. Я не уявляю, якою б ми побачили Женеву, якби стали наметом десь у парку.

Але тоді осіннім вечором ми гуляли по старій Женеві і були неймовірно щасливі.

В яких країнах ви з Дмитром використовувала автостоп?

Аргентина, Греція (о. Крит), Йорданія, Ісландія, Італія (о.Сицилія), Іспанія, о.Майорка, Кіпр, Норвегія, Марокко, Португалія (о.Мадейра), Франція, Швейцарія.

Яка різниця між країнами та регіонами? Де вам вдавалося легко стопити, і де це  погана ідея?

Після Аргентини я можу з точністю сказати, що в Європі дуже гарний автостоп.  Найдовше, що ми стояли, це було 3 години.

Найкращий автостоп був у Йорданії, там ми не встигали вийти з автівки, як нам пропонували їхати  далі з іншого авто. Якби такий був у Аргентині, то мабуть доїхали б до Перу. Ще швидкий автостоп пам’ятаю на заході Франції (Піренеї), я була здивована, що французи гарно ставляться до автостопщиків.

Поганою ідеєю було стопити в материковій Іспанії. Але у нас не було вибору, літак відлетів без нас, і ми вирішили з Мадриду добратись до міста Порту автостопом.

На португальському острові Мадейра краще не намагатись, тільки згаєте час.

 

Що варто враховувати з правил безпеки?

Не стопити, коли вже сіло сонце. Не сідати до автівки, якщо відчуваєш якийсь дискомфорт поряд з водієм. Гроші та документи ніколи не зберігайте в рюкзаку, може трапитись ви вийдете, а речі поїдуть далі. Ставати на ніч подалі від бідних кварталів. У нас був неприємний випадок з арабськими підлітками у Франції, які намагались вимагати гроші. Однак все закінчилось добре.

Бувають мертві зони для стопу, а є доволі непогані місця. Які місця ви використовуєте найчастіше?

Перед тим як думати де стати, потрібно продумати, як ти будеш виглядати. І від того вже залежить зупиниться водій чи ні. Найкраще підбирають зранку, коли зупиняють дві дівчини або хлопець з дівчиною. Хоча в тій же Аргентині двох аргентинських хлопців забрали швидше чим нас. Думаю виною були наші великі рюкзаки.

Слід починати за межами міста, найкраще зупиняти автівку на заправці та на розгалуженнях дороги де водій пригальмовує. Головне, щоб в руках була табличка з написом куди вам потрібно, а в ідеалі ще й написати міста, що будуть праплятись по дорозі.
І знову таки Йорданії та Марокко це не стосується, там де йдеш там і зупиняєш, але обов’язково говорити водію, що мандруєте автостопом.

І головне, що треба пам’ятати. Автобан – місце де заборонено стопити.

Які цікаві випадки запам’яталися?

Їх багато, так як автостоп це завжди якийсь сюрприз та нові знайомства. В Марокко з водієм розвантажували залізяччя, в Швейцарії допомогли занести меблі до квартири.

Пам’ятаю, як зупинили дівчину з Бразилії, яка навіть не підозрювала, що буде проїжджати Ліхтенштейн. І ось поки вона нас везла, в неї стався культурний шок, за вікном на протязі декількох хвилин промайнуло відразу три країни Швейцарія, Австрія і Ліхтенштейн. Коли ми їй це сказали, вона почала знімати все, що за вікном на телефон, для друзів, розказуючи при цьому, яка маленька Європа.

Найбільше звичайно цікавих випадків було в Йорданії. Так, як вони майже не бачать там туристів з рюкзаками. І їм було за щастя пригостити чимось і запросити нас до себе додому.

Багато цікавого було у  2017 році, ми сім’єю вирішили пройтись по Шляху святого Якова вздовж океану (португальський маршрут). Через помилку аеропорту літак з Мадриду відлетів, а ми ні. Ось тоді ми вирішили дістатись потрібного міста автостопом. І коли нам нарешті залишилось усього 250 км до міста Порту (Португалія) ми застрягли у невеличкому містечку. Донька дуже переживала, що водії не зупиняються вже декілька годин. І тоді, я їй пояснила, що це гра, що всі і не мають зупинятись, і що наш водій, приїде саме по нас, а зараз він ще не виїхав з дому. І яке було її здивування, коли водій на фурі, проїхав біля нас посигналив, поїхав далі, а потім повернув фуру на трасі і під’їхав знову.  Фернандо був португальцем, який повертався з Англії, через Варшаву і купу інших міст Європи. Він сказав, що з цього міста практично неможливо виїхати до Португалії, і знаючи, що шансів у нас практично не було, врятував нас. Тим самим він сильно ризикував підібравши трьох пасажирів. У таких машинах дозволено перебувати максимум 2 особам, а тут відразу чотири. Штраф міг скласти 500 євро, якщо б його зупинила поліція. Надалі ми з донькою придумали, що Фернандо це ангел, який прийшов нам на допомогу.

Якщо зі стопом в якійсь точці не складається, який зазвичай план Б?

Усе приходить з досвідом. Коли ми тільки починали свої перші кроки, то у мене завжди був план Б. У Швейцарії автостоп не дуже швидкий, можна було простояти і 2 години, тому, якби ми, до призначеного часу не потрапили, у потрібне місто, то довелося б скористатись планом Б (трек в районі Женевського озера). Зараз же майже немає плану Б. Всі проблеми вирішуються по мірі  їх появи. Але в Аргентині нам довелося повернути назад, так я ми не змогли продовжити мандрівку і застрягли на півтори доби в містечку Антофагаста. Місцеві нам по черзі говорили:” Ви не там стоїте, йдіть на іншу дорогу”, так ти і ходили туди сюди, а потім просто взяли і поїхали геть))

Яка різниця у часі при добиранні автостопом, якщо порівняти з автобусами?

Це важко порівнювати, по Європі ми ніколи не використовували автобуси. На Сицилії, якось було вирішили під’їхати 80 км до Палермо автобусом, але запізнились, то автостопом дістались у місто раніше за автобус.  

Так само, як у Марокко та Йорданії я навіть не розглядала ці варіанти при побудові маршруту. Сам сенс подорожі був проїхати автостопом, це ж так круто, коли ти не знаєш, де тобі потрібно буде заночувати, але дуже класно, якщо все йде по плану. В Аргентині ми були вимушені їхати декілька разів автобусами, щоб швидше дістатись потрібного місця, але тільки тому, що там занадто поганий автостоп, а країна дуже велика і хотілось встигнути побачити все, що запланували.  

Як, зазвичай, ночуєте та яке спорядження буде найбільш корисним при подорожі автостопом?

 Однозначно намет! Чим легший, тим краще.

Житло знімаємо лише, коли потрапляємо у дуже великі міста. І маємо на меті погуляти по місту. Наступне, це рюкзак, він не має бути більше 40 літрів, тоді і вам комфортно і водію не потрібно буде виходити і відкривати вам багажник. Яскравий одяг, вас має бути видно на трасі. Але багато набирати не потрібно.  Якщо поєднується трекінг з мандрівкою по місту, то мають бути, як кросівки, так і сандалі. В сандалях, до речі, зручніше приймати душ у кемпінгу.

Що б ти порадила початківцям? На які моменти слід звернути увагу, щоб подорож була вдалою?

Якщо чесно, то автостоп, то не така вже легка штука. Я до Аргентини (повернулись в лютому 2019 року) майже не стопила. В мене був внутрішній дискомфорт, я не могла стояти з витягнутою рукою. А ось мій коханий Дмитро, він взагалі був без комплексів, стояти міг годинами. Я ж виходила, коли справи були зовсім кепські. Тому у нас у кожного була своя роль, я писала таблички і сиділа (стояла) поруч, а Дмитро стопив. І лише в Аргентині я почала отримувати задоволення від самого процесу.

Тому перше, ви маєте бути вільними від усіх комплексів.
У вас має бути чіткий маршрут. Маєте володіти англійською, водії люблять поговорити. Якщо це країна мовою, якою ви не володієте вивчіть основні фрази.

У вас має бути обов’язково аптечка і сонцезахисний крем. Якщо ви на заправці і вас вже довгий час ніхто не підбирає, не соромтесь сміливо підходьте до водіїв і просіть, щоб підвезли. Якщо з якихось причин не можете виїхати декілька годин, просто змініть трасу, можливо ви помилились і саме по цій трасі ніхто не їздить в ваше місто.

І обов’язково посміхайтесь.

Скільки кілометрів зазвичай вдавалося покривати за день?

По-перше, все залежить куди ти прямуєш і скільки тобі залишилось до кінцевої точки. По-друге, країни різні. У Франції нам потрібно було проїхати лише 80 км до початку треку, ми змінили 2 автівки. А в Йорданії в перший день до першої нашої пустелі ми мали проїхати 290 км, в підсумку також змінили тільки два автомобілі. Чим гірший автостоп, тим більше ти гаєш часу. В Аргентині ми взагалі могли за день проїхати півтора кілометра.

Чи поєднували автостоп і треккінг?

Так, у всіх країнах де пересувались автостопом був треккінг, крім Аргентини, там у нас спочатку було сходження на г. Аконкагуа, а вже потім, відправивши всі зайві речі у Буенос-Айрес ми  продовжили мандрівку.

Взагалі спочатку з’являється ідея сходити якийсь красивий маршрут, а вже потім розробляється план, як дістатись цього місця. Я обожнюю Швейцарію, були вже двічі. В планах є ще точно не один раз відвідати. Там дуже велика кількість маршрутів з запаморочливими видами. Але на цей раз ціллю була карликова країна Ліхтенштейн, тому весь маршрут розроблявся навколо цієї країни. Так вдалось сходити треккінгові маршрути:

  • Аппенцельскі Альпи: озеро Зеальпзе (Seealpsee) і готель-ресторан в скелі Aescher
  • Карликова держава Ліхтенштейн.
  • Кантон Санкт-Галлен трек “По п’яти озерам”
  • Кантон Швіц (частина маршруту №63)
  • Цуг -місто найбагатших людей.

Між кожними з цих пунктів ми підїжджали автостопом, найскладніше було виїхати з Цюріху.

Ще хочеться згадати про нашу подорож на грецький острів Кріт. Він не дуже популярний серед любителів треккінгу, можливо тому, що про нього мало знають, що там проходить маршрут Е4.

Крит – один з найбільших островів Греції, і це ще те випробування, дістатися до потрібного місця в період, коли ніякий транспорт не ходить. Ми пройшли стежками вздовж стрімких скель повз найкрасивіші бухти, дістатися до яких можливо було лише пішки, де можна зануритися в блакитну воду і пройтися босоніж по білому піску, навіть в листопаді. Подивилися на печеру Циклопа і побували в казкових ущелинах.

Маршрут дуже простий.

Ми рухались з заходу на схід по південній частині острова, по стежці Е4. За весь час ми змінили 3 автомобілі першими двома були іноземці і тільки останній водій, був критянином.

Я дуже задоволена тим, що вдалося провести тиждень на цьому острові.

З власного досвіду та досвіду друзів знаю, що автостоп не завжди економить кошти та час в порівнянні з подорожжю громадським транспортом. Що скажеш про це?

Взагалі формат наших подорожей з Дмитром, мандрувати не витрачаючи кошти. За рік чи під акцію купується дешевий квиток, дома пакується їжа і все. Максимум в новій країні ми можемо купити газовий балон або бензин, дивлячись, яким пальником користуємось для приготування їжі в мандрівці. Головне, правильно написати маршрут, не ставити “наполеонівські плани”. Якби не автостоп нам би не вдалось провести в Ісландії 11 днів, транспорт там дуже дорогий. В Норвегії ми навіть підзаробили, збираючи пластикові пляшки за час мандрівки. Тому ні, автостоп взагалі не затратний, навпаки тебе можуть висадити біля саду з яблуками, наступного разу біля поля з кукурудзою. На півночі Іспанії нам показали каштани і навчили їх готувати, які ж вони смачні. Тому подорожувати навіть якщо у вас дуже мало коштів, це реально.

Тревелблог Вікторії Паламарчук

Усі використані фото з особистої колекції Вікторії Паламарчук, копіювання або поширення тільки зі згоди автора.