Останнім часом у стрічці новин трапляється все більше фото щасливих малюків та їхніх батьків під час мандрів. Здебільшого йдеться про класичний міський туризм, або поїздки у досить цивілізовані місця відпочинку. Хоча, навіть такі вилазки для більшості батьків чомусь здаються непотрібними труднощами для першого року життя дітей. А як щодо гірських вершин і ночівлі в наметі з малюками?! Страшно? Зовсім ні!

Про задоволення від походу з дітьми, та як його досягти, розповідає молода мама Вікторія Долик, яка зовсім не покинула активного способу життя після народження дитини.   

Жінко, (після народження сина до себе звертаюсь тільки так) заспокійся, все буде добре! Дитина не захворіє, одягу вистачить, змії не покусують, вампіри не нападуть, і в спальнику не замерзне – усі ці аргументи, як мантру повторюю я собі, пакуючи у мандрівку себе і дитину.

Перший раз ми виїхали на початку квітня на змагання з водного туризму на річку Прут.  Тоді синові було 10 місяців. Одразу раджу, їдучи в мандрівку візьміть когось собі на допомогу. Чоловіка, подругу, кума, аби можна було хоч видихнути без малятка, чи банально сходити «до вітру». Іншими словами, самій може бути справді важко.

Що варто брати

Раніше я твердо знала, що брати і куди пакувати. Усе спорядження мало своє місце у наплічнику. Каремат, трекінгові черевики, спальник, – за багато років мандрів вміст рюкзака майже не змінився. Але коли склала збоку ще й дитячі речі, мені здалось, що мого наплічника не вистачить. А їхати усього ж на два дні.  Не думала, що дитина потребує так багато додаткових речей. Та все ж, вдалося запхати все крім харчів у мій Deuter об’ємом 50 літрів.

Для ночівлі в наметі брали два простих каремати на трьох. Я заспокоювала себе тим, що ми зчіпимо два спальники і гарно виспимось усі троє. Але, мій чоловік великий сплюх і заснув раніше ніж ми з сином прийшли в намет, тому тоді спали в одному спальнику.  Це було дуже незручно, тому не повторюйте моїх помилок – будіть чоловіка і скріплюйте спальники. Якщо плануєте купувати спальники, то подбайте, щоб вони були парні, тобто “лівий” і “правий”. В такому разі при скріплювані капюшони спальників будуть у правильному місці. Усі наступні мандрівки ми спали лише так – суперзручно і комфортно!

У дводенний мандрівний набір одягу для малечі входили:

• Дитяча термобілизна
• 4 бодіки
• 2 пари шортів
• 2 пари штанів
• Светрик, курточка
• Панама і шапка

Попри квітень на календарі, вдень сильно припікало сонце, тож без накриття на голову ніяк. А тепла шапка обов’язкова вночі.

Набір їжі у мандрівку не особливий. Раджу запастись тим, що ваша дитина їсть у звичайних умовах. У нашому випадку ми взяли: соломку, сухарики, йогуртики, сирки, фруктове пюре. Також у цьому віці наш син уже їв нормальну їжу, тому і гречка з тунцем, і вівсянка на сніданок йому добре смакували на природі разом зі всіма. Їжу несли у окремому наплічнику. Це завдання лягло на плечі друзів.

В процесі зборів не забудьте про аптечку! Це обов’язковий елемент усіх мандрівок. До звичного набору додайте ліки, які вживає ваша дитина (якщо має якісь хронічні захворювання), а також перевірте наявність ліків від застуди, алергії, нежитю, кашлю. Також варто ознайомитися з місцем розташування найближчих медичних закладів у районі куди ви вирушаєте.

А от іграшки – найменш важливий пункт зборів. Якщо їдемо у авто, то зазвичай там є кілька забавок, які радше завжди з нами їздять, аніж спеціально беруться. А в горах, біля намету сину було цікаво все: дерева, гілочки, патички, шишки, камінці, вода, сам намет. Мій син просто обожнює товктись у наметі.

Як нести дитину

Наступний важливий пункт – переноска дитини. Тут спробую описати три варіанти  в чому можна носити із собою маля. Вибір залежить від віку дитини, ваших вмінь і бажань.

У віці від народження до 6-ти місяців малюки ще не сидять самостійно. Люлька для походу не варіант, тому єдине, в чому ви можете нести таку дрібноту – це слінг-шарф. Якщо на хлопський розум, то такий шмат тканини, яким  обмотуєш себе і дитятко.

З несенням старших діток трішки простіше. Ми користуємось дитячим ерго-рюкзаком. Він універсальний – може нести, як мама так і тато. Легко одягається і знімається, лямки регулюються. Можна нести за спиною і спереду, користуватись як у горах так в місті. Такі рюкзаки продаються у звичайних дитячих магазинах. Очевидно, що це, хоч і не велике, та все ж додаткове навантаження. Тож зважте свої сили. Варто чергуватися. Після нашої першої мандрівки,  чоловік трохи злився, бо цілими днями носив сина в ергорюкзаку, поки мама сплавлялась по Пруті. Але сам собі винен, бачили очі, яку дружину вибирали.

Ще один варіант несення дитини у поході – спеціальний каркасний наплічник із сидінням для малечі. Я зізнаюсь вам чесно, його не носила. Але є сім’ї, які мандрують з ним  почувають себе дуже комфортно. Серед недоліків, про які говорять – ціна і додаткова вага. Плюси – дашок від сонця та додаткові кишені, куди можна помістити речі. Існують навіть моделі, до яких можна начепити багато спорядження. Вартість якісного варіанту стартує від кількох тисяч гривень, але якщо ви ходите не часто, то такий рюкзак можна взяти на прокат.

Трішки старшу дитину можна якийсь час, для різноманіття понести на плечах, посадивши між клапаном наплечника і головою. А діткам, які вже вміють ходити варто дозволити спробувати пройти свої перші трекінгові метри самотушки.

У бабусь своя місія

Перший раз завжди найважчий. Не фізично, перш за все морально. Але після першої ночівлі в наметі, після першого укусу комара, падіння в траву і з’їдженого малюком камінця – трохи попускає. І ти починаєш насолоджуватись мандрівкою та простіше ставитися до підготовки у майбутньому. А одразу після поверненням додому настає знову та, зрозуміла усім мандрівникам, «ломка» за горами. Наплічник залишається на видному місці, спальники уже всередині, намет також поруч…

І вже за кілька тижнів ми піднімаємося на Сивулю. На вершині ловлю на собі купу скептичних здивованих поглядів. Захекані туристи, бачачи мене з річною дитиною, чомусь відкривають роти, а мені – «в кайф»! Хоча зважте, якщо ви йдете у повноцінний трек, де справді потрібно багато йти, беріть з чоловіком (братом, подругою) один наплічних на трьох. Бо нести і дитину (у рік син важить 11 кг) спереду, і такої ж ваги  наплічних позаду, просто нереально. Принаймні для мене. Тому ви несіть дитинку, а це наплічник, який ще й рухається, хоче соломку, гілочку, грибок, патичок, травинку, а чоловік – увесь інший вантаж.

Бажано усі основні підйоми спланувати на сон дитини, тоді вам буде легко підкорювати гори. Десь у кишені майте легкий перекус своєму сонечку і додатковий светрик, бо зазвичай на вершинах вітряно. І не забувайте про панамки і шапки, бо сонце і вітер у нас то як два п’яні вуйки, що йдуть з пивоварні, один без одного не можуть.

Поки пишу, дивлюсь на наплічник і думаю, що щось ми давно нікуди не їхали, треба спланувати щось на вихідні. І ви мандруйте! Страшно тільки перший раз. Почитайте досвід мандрівок різних пар, надихніться, і НЕ слухайте бабусь! Тут славлю особливий наголос, адже у них своя місія – переживати, а ваша – ловити кайф від життя, і дарувати собі і дитині чудові емоції. Дитина може не знати де саме вона, і як називається та чи інша вершина, але мандрівки однозначно вплинуть на її світогляд, сприйняття прекрасного та загальний розвиток. Головне мандрувати з розумом і не забувати про аптечку.

Віта Долик, спеціально для GorganyPRO

Про власний досвід мандрів з малюками пишіть у коментарях. У наступному матеріалі на цю тему ми детальніше напишемо про спорядження для ночівлі з дитиною у наметі.